«Основні навички»: як впровадити медіаграмотність у повсякденне життя людини

Медіаграмотність у всіх сферах життя: підсумки міжнародної конференції у Києві

2–3 липня у Києві відбулася важлива Міжнародна конференція з медіаграмотності, яка об’єднала медійників, освітян, правозахисників, державних та міжнародних експертів. Обговорювали ключові виклики сучасності – штучний інтелект, дезінформацію і розвиток критичного мислення, а також планували стратегію розвитку медіаграмотності в Україні до 2030 року.

Навіщо потрібна медіаграмотність: думка посла ОБСЄ Яна Браату

Посол ОБСЄ з питань свободи медіа Ян Браату наголошує, що медіаграмотність не має перетворюватися на зброю для нав’язування своїх поглядів чи загальної недовіри до інформації. Якщо всіх інформаційних джерел вважати маніпулятивними та недостовірними, це не призведе до добра, а в кінцевому підсумку породить скепсис і цинізм, вигідний пропагандистам.

За словами Яна Браату, медіаграмотність – це не лише про відокремлення правди від брехні, а передусім про розуміння механізмів маніпуляції, впливу емоцій, страху і алгоритмів, що підсилюють обурення. Також важливо усвідомлювати, як дігітальні технології випрацьовують межі між реальністю та вигадкою, і чому журналістика і свобода слова залишаються фундаментальними для демократії. Медіаграмотність формує ширше мислення і робить нас відповідальними гравцями в громадському просторі.

Ключові аспекти медіаграмотності за Ян Браату:

• Розуміння маніпуляцій і їхніх інструментів;
• Вплив емоцій і алгоритмів на сприйняття інформації;
• Значення незалежної журналістики для суспільства.

Штучний інтелект і медіаграмотність: що радять експерти?

Беттіна Руїгіс, старша радниця Офісу Представника ОБСЄ з питань свободи медіа, зазначає, що штучний інтелект (ШІ) має бути інтегрований у медіаосвіту комплексно і з орієнтиром на практику. Вона підкреслює, що треба не просто навчити користуватися інструментами ШІ, а роз’яснювати його потенційні «галюцинації», ризики та чий інтерес відстоюється при використанні таких технологій.

Основні напрямки роботи з ШІ у контексті медіаграмотності за словами Беттіни Руїгіс:

1. Поєднання традиційної медіаграмотності з цифровою компетентністю;
2. Вивчення впливу ШІ на інформаційну екосистему;
3. Розробка майбутніх моделей навчання з урахуванням зростаючих технологічних викликів.

Державна підтримка та ініціативи в Україні

Ольга Герасим’юк, голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, звернула увагу на те, що російські кіберзлочинці регулярно атакують українські медіа, що робить медіаграмотність одним із основних щитів проти гібридної агресії. Вона наполягає на необхідності комплексних, довгострокових програм, які можуть оперативно реагувати на нові інформаційні загрози та ефективно співпрацювати з великими цифровими платформами.

Наталія Мовшович, заступниця Міністра культури України, вважає медіаграмотність базовою, наскрізною компетентністю, що має розвиватися з дитинства та супроводжувати людину все життя. Вона наголосила, що рівень критичного мислення пов’язаний із добробутом особи і впливає на загальний розвиток суспільства.

Важливі меседжі щодо розвитку медіаграмотності у державних інституціях:

• Підготовка і вдосконалення освітніх програм;
• Врахування психологічних аспектів сприйняття інформації;
• Постійний моніторинг і адаптація національних стратегій.

Міністерство культури також активно працює над оновленням Стратегії медіаграмотності та веде аудит наявних проєктів, наприклад «Фільтр», щоб посилити їх ефективність і до 2030 року створити стійку систему медіаосвіти.

Проблеми в освіті й ініціативи

Наталія Лигачова, шефредакторка «Детектора медіа», звертає увагу, що війна пришвидшила розвиток медіаграмотності, але система освіти ще не забезпечує всебічне формування цих навичок. Навіть термін «медіаграмотність» не досить добре знайомий молоді. Відсутність міжвідомчої координації та слабка інтеграція теми у вищу освіту лишаються викликами.

Діана Дуцик, засновниця Українського інституту медіа і комунікації, констатує, що студентів навчають критично мислити й усвідомлювати інформаційні ризики недостатньо системно. Проблема також у недостатній медіаграмотності викладачів і поширенні теорій змови серед освітян.

Інна Кільдерова, генеральна директорка Директорату шкільної освіти, розповіла про новий інноваційний проєкт «Вектор» для професійної підготовки педагогів із можливістю самим обирати курси, зокрема з медіаграмотності.

Законодавчий фундамент і подальший розвиток сфери

Олеся Холопік, директорка Центру демократії та верховенства права, підкреслює, що в Україні вже існують закони й стратегії, що підтримують медіаграмотність. Проте ключове завдання – щоб ці документи працювали на практиці.

Вона відзначає три важливі складові розвитку:

1. Інституалізація медіаграмотності на державному рівні;
2. Міжвідомча координація між органами й структурами;
3. Реальний моніторинг і звітність для оцінки результатів.

Цифрова грамотність і кібербезпека

Ярослава Дьо з Міністерства цифрової трансформації розповіла про платформу «Дія.Освіта», яка популяризує цифрові навички через формат edutainment – навчання з розважальним елементом. Наразі понад 3 мільйони українців користуються платформою, де доступні інноваційні інструменти на базі штучного інтелекту для підвищення кваліфікації.

Віктор Байов, начальник кіберполіції, повідомив про створення підрозділу для протидії злочинам, зумовленим використанням штучного інтелекту. Окрім дитячої порнографії та шахрайства, особливу увагу приділяють боротьбі з дипфейками. Також правоохоронці готують судові матеріали для забезпечення юридичної відповідальності порушників.

Погляд зсередини: інтерв’ю з Ольгою Прокопенко

Керівниця медіапроєкту Програми підтримки ОБСЄ для України Ольга Прокопенко розповіла про ключові цілі конференції: об’єднати учасників, поєднати міжнародний досвід з українськими практиками й створити дорожню карту розвитку медіаграмотності до 2030 року.

Серед основних напрямів, над якими працюють, —

• створення Національної стратегії з урахуванням міжнародних стандартів;
• інтеграція медіаграмотності у шкільну освіту і підвищення кваліфікації педагогів;
• створення постійного майданчика для діалогу між усіма зацікавленими сторонами;
• підтримка студентської молоді і майбутніх журналістів;
• посилення цифрової безпеки в медіа.

Також зазначено, що конференція об’єднала широкий спектр експертів, що зробить інноваційні проєкти реальнішими та більш системними. Вже 11 вишів впровадили навчальні програми з медіаграмотності для понад 9 тисяч студентів, і ця робота розширюється.

Про що говорили учасники конференції

Учасники з різних сфер – від урядовців і освітян до журналістів і кіберекспертів – зійшлися на тому, що медіаграмотність — це складна, багатовимірна компетенція. Її розвиток потребує:

1. Пощирення знань про інформаційні маніпуляції та цифрові загрози;
2. Розвитку критичного мислення на усіх рівнях освіти;
3. Постійної співпраці між державою, громадянським суспільством та міжнародними партнерами.

Особливу увагу приділяють підготовці педагогів, сучасним цифровим технологіям, а також забезпеченню безпеки і стійкості українських медіаресурсів у кіберпросторі.

Заключні напрацювання та перспективи

На основі дискусій була сформована низка рекомендацій, які стануть орієнтирами для розвитку медіаграмотності на наступні роки. Вони охоплюють як законодавчі ініціативи, так і освітні та інформаційні проєкти.

Одним із ключових кроків стане створення платформи для регулярного діалогу між ключовими гравцями у сфері медіаграмотності. Також планується поглиблювати впровадження програм у вищих навчальних закладах та підтримувати молодих журналістів, готуючи їх до роботи в умовах стрімких інформаційних змін.

Ця подія – важливий крок на шляху до свідомого, критичного і технологічно підкованого суспільства, здатного протистояти сучасним інформаційним викликам та цифровим ризикам.