Щодо звернення Михайла Федорова, виборів і політичної нестабільності

Політична криза та виклики виборів в Україні: звернення Михайла Федорова

Президент Володимир Зеленський «посіяв вітер і пожне бурю» у прямому сенсі цього вислову, однак і колишній міністр оборони рухається у цьому самому сценарії. Наслідки можуть бути програшними для всіх сторін.

Війна, лідерство і стратегічні помилки

Тривала виснажлива війна ставить виклик перед державою та суспільством. Водночас сучасні політичні лідери, здається, залишаються у режимі мирного часу, не усвідомлюючи реальної ціни своїх упущень. Михайло Федоров позиціонує себе як людина з баченням, який часто говорить про стратегії, місію та образи майбутнього, але без конкретних дій ці слова не приносять реальної користі чи результатів.

Ще в часи відкритих пресконференцій Володимир Зеленський зауважував, що через швидкий темп подій у нього немає часу на стратегію. Його поведінка впродовж двох липневих місяців лише підтверджує це. Політична криза стає все очевиднішою: без компромісу можливе загострення, адже обидві сторони володіють великими ресурсами, недоступними їхнім опонентам.

Очікування та реальні ресурси ключових політиків

Михайло Федоров має доступ до внутрішньої інформації команди Зеленського, тому добре знає про помилки й зловживання в її рядах, а також політично відповідає за них. Його контакти, зокрема із Ілоном Маском, ґрунтовне розуміння політичних технологій, а також значні інвестиції у власну кампанію роблять його потужною фігурою. Підтримка вуличних акцій і потужна неформальна команда іноді здаються чисельнішими за президентське середовище.

Водночас Зеленський розпоряджається значущими силовими і фінансовими ресурсами, має велику частку довіри громадськості попри деякі нюанси, а також вищий рейтинг, ніж у початкові місяці 2022 року. Він широко впізнаваний на світовій арені, володіє міцною підтримкою парламенту та уряду та характеризується непоступливим, криворізьким характером, який помітний тим, хто знайомий із його особистістю.

Вразливі місця системи та підготовка до виборів

Незважаючи на наявність ресурсів, жодна зі сторін не доклала достатньо зусиль для підготовки системи безпеки до найважливіших виборів в історії України. Відсутність повністю оформленого законодавства щодо виборів у повоєнний період гальмує розвиток виборчої інфраструктури. Робоча група в парламенті успішно підготувала 65% необхідних документів, але провалилася, коли у квітні припинилися переговори.

Коли ініціювали діалог із Міністерством оборони стосовно виборчих прав військових, отримали відмову через низьку пріоритетність цього питання. Без активної участі оборонного відомства створення спеціалізованих дільниць і механізмів реалізації виборчих прав неможливе. Тим часом понад половина громадян проживає не за місцем реєстрації (29% в межах України, плюс 20% за кордоном). Державний реєстр виборців гостро потребує інноваційних підходів для перевірки актуальності даних та стимулювання громадян до реєстрації й зміни виборчої адреси. Цю просвітницьку функцію мав би взяти на себе Мінцифра, однак і вона не ставить це завдання у пріоритети.

Недостатня інфраструктура безпеки та голосування під час війни

За п’ять років цивільного захисту в Києві побудували лише одне укриття. Це ставить під сумнів можливість проведення виборів у безпечних умовах. За таких обставин залишається голосувати або у сховищах під землею, або через електронний додаток «Дія» – що у сучасних реаліях означає суттєвий контроль з боку Президента. Чи хочуть українці брати участь у голосуванні, що викликає страх, або ризикувати свободою та анонімністю свого вибору? Напевно, відповідь буде негативною.

Важливо розуміти, що вибори — це не лише день голосування. Набагато важливішими є попередні етапи: формування конкурентного середовища, усунення продажу голосів, розгортання ефективної комунікації та регулювання інформаційного поля, з огляду на активність російських когнітивних атак.

Ризики виборчого процесу у війні та перелік першочергових заходів

Існує безліч сценаріїв, в яких Росія може використати виборчий процес як інструмент делегітимації чи зупинки виборів у будь-який момент кампанії або безпосередньо у день голосування. Наслідком стане політичний колапс і глибока криза країни. Водночас важливо, що Росія не повинна визначати строки проведення виборів — якби вона могла, вибори сталися б значно раніше.

Перші з пропущених виборів мають бути парламентськими, адже саме вони забезпечать спокійний перехід від воєнного стану до мирного часу, створять конкурентне політичне поле, а також дадуть можливість сформувати уряд за програмними засадами, замість перетасовки посад і знищення дієвості професійних кадрів.

Що потрібно зробити для якісної підготовки виборів:

• Прийняти спеціальний закон та внести зміни ще до п’яти інших нормативних актів, серед яких — ККУ, КУпАП, закони про Державний реєстр виборців і Центральну виборчу комісію, а також розробити закон про неможливість проведення виборів у окремих карантинних зонах.
• Оновити реєстр виборців, активізувати їхню реєстрацію та забезпечити достатній час на інформаційно-просвітницьку діяльність.
• Кардинально переосмислити повноваження правоохоронних органів у сфері превенції, швидкого реагування та розслідувань масштабних загроз, зокрема терористичних актів, політичного насильства, кіберзагроз і використання криптовалюти у виборчому процесі.
• Провести активну геополітичну роботу для організації виборів у закордонних округах, що вимагає значних дипломатичних зусиль і фінансування.
• Розробити поетапний план переходу влади від військового управління до цивільної адміністрації з відповідними ресурсами і підготовкою людей для співорганізації виборчого процесу.
• Укомплектувати склад Центральної виборчої комісії (де є вакантні місця) та внести зміни до закону про продовження повноважень ЦВК до фінішу перших повоєнних виборів.

Необхідність стабільного конституційного підґрунтя

Стратегічною потребою є також ефективний та незалежний Конституційний Суд України. Багато питань, пов’язаних із конституційністю рішень щодо конституційних прав, мають отримати належну правову оцінку за допомогою цього інструменту. Для цього потрібна зміна кадрової політики й активне оновлення судової системи.

Наразі ж про вибори згадують здебільшого у випадках, коли рейтинг Президента підвищується або за відсутності інших виходів із політичної кризи. Проведення виборів у війні не буде ідеально демократичним, і за це доведеться заплатити високу ціну.

Попри це, обидва — і Президент, і колишній міністр — серйозно задумуються про майбутнє виборів саме в умовах війни. Чи це знак спільного бачення — покаже час.