Володимир Лупацій: «Не маємо права поступитися у боротьбі з інформаційною блокадою, яку застосовує Росія»

Володимир Лупацій про інформаційні виклики на окупованих територіях та шляхи їх подолання

Володимир Лупацій, один зі співзасновників Національної платформи стійкості та згуртованості, у розмові ділиться своїм баченням необхідних змін в інформаційній політиці України щодо тимчасово окупованих регіонів. Він підкреслює важливість ефективної координації між державою та громадськими ініціативами і наголошує на значенні когнітивної деокупації – процесу, який має відбуватися вже зараз, а не тільки після звільнення територій.

Керівництво інформаційною політикою: актуальні проблеми та виклики

Сьогодні відповідальність за інформаційну політику щодо окупованих територій України розпорошена між різними держструктурами, що ускладнює консолідовану роботу. Відсутність єдиної координаційної ланки, яка бачила б повну картину ситуації і відповідно коригувала стратегію, призводить до фрагментарності заходів.

За словами Лупація, з 2014 року держава здебільшого орієнтувалася на швидку деокупацію, відкладаючи на майбутнє питання інформування і підтримки громадян на окупованих територіях. Водночас сьогодні, в умовах затяжного конфлікту, така модель потребує кардинального перегляду та термінового оновлення.

Чому важливо працювати з людьми на окупованих територіях вже зараз

Лупацій наголошує на тому, що окуповані території — це не лише питання безпеки чи територій, а насамперед питання людей і людського капіталу:

• Понад мільйони українців живуть на цих територіях, вони – складова економічного, інтелектуального і демографічного потенціалу країни.
• Підтримка цих мешканців дозволяє зберегти українську ідентичність навіть в умовах інформаційної блокади та агресивної пропаганди.
• Акцент варто ставити на зробленні України зрозумілою, безпечною і перспективною країною в очах людей усередині окупації.

Пріоритети в роботі з жителями окупованих територій

Лупацій виділяє кілька ключових напрямків, які мають стати основою для державної політики з інформування і підтримки людей у ТОТ:

1. Підтримання зв’язку – надання можливостей для контактування з Україною, інформаційні платформи, співпраця з локальними журналістами та активістами.
2. Правдива, об’єктивна інформація – щоб мотивувати людей усвідомлювати реальні події та бачити перспективи, а не страждати від пропаганди та дезінформації.
3. Захист прав та документування – дипломатичні заходи і збір доказів воєнних злочинів, передача їх до міжнародних інстанцій.

Ще один напрям – це сприяння виїзду з окупованих територій, особливо молоді та працездатних громадян, із подальшою підтримкою їхньої адаптації та інтеграції в українське суспільство.

Чи можливо переступити бар’єри інформаційної ізоляції?

Репресії, ретельний контроль інтернету та масивне поширення російської пропаганди створюють дуже жорсткі умови. Проте, як переконує Лупацій, технології надають нові можливості, які варто максимально використовувати:

• Створення дзеркальних сайтів українських інституцій на іноземних платформах, доступних навіть із територій, де заблокований український інтернет.
• Формування закритих онлайн-спільнот для безпечного обміну інформацією.
• Впровадження аналітичних інструментів для моделювання поведінки користувачів та аналізу інформаційного середовища окупованих територій.

Застосування таких технологій потребує тісної співпраці з технічними експертами та фахівцями з безпеки, щоб уникнути ризиків і підвищити ефективність роботи.

Інформаційна деокупація як складова воєнної стратегії

Інформаційний супровід військових операцій відіграє величезну роль у підвищенні розуміння громадянами окупованих регіонів мети наступу та об’єктів знищення. Володимир Лупацій вважає, що:

«Український інформаційний сигнал має йти поруч із традиційними воєнними та безпековими заходами, підтримувати когнітивний суверенітет і не дозволяти ворогу вигравати війну за свідомість наших громадян».

Співпраця держави, суспільства і медіа: сила у синергії

Важливою складовою інформаційної політики є роль громадянського суспільства й медіа. Держава створює політичні рамки і гарантії, а громадські ініціативи та волонтерські рухи творять практичні рішення, які можна масштабувати.

Щоб підсилити ефективність взаємодії, пропонується створити:

• Інституційну платформу для координації зусиль між державою, волонтерами та медіа;
• Фонд підтримки інноваційних проєктів для когнітивної деокупації;
• Механізми для активного включення міжнародних донорів у підтримку роботи з окупованими територіями.

Роль медіа: актуалізація теми та посилення голосу регіонів

Журналістика часто ігнорує, або подає фрагментарно історії жителів окупованих територій. Це частина ширшої проблеми відсутності розвитку регіональних медіа, які через війну і економічні виклики ослабли.

Лупацій радить медіа об’єднувати зусилля та:

1. Розвивати спільноти професіоналів для обміну досвідом і ресурсами;
2. Інтегрувати технологічні інновації для доступу до інформації на окупованих землях;
3. Вимагаючи політичного реагування, піднімати проблему окупації в національному і міжнародному порядку денному.

Все це дозволить не втрачати зв’язок із громадянами у важких умовах інформаційної блокади.

Підсумки роботи Національної платформи стійкості та згуртованості

Під час низки публічних дискусій експерти та практики обговорювали виклики політики щодо ТОТ. Висновок один — потрібно синтезувати державні зусилля, уточнити відповідальність і почати системну роботу без затримок.

Лупацій наголошує: робота з окупованими територіями має бути невідкладною і комплексною, що включає не тільки супровід звільнення, а й підтримку громадян тут і зараз.

Фото надані Володимиром Лупацієм та з сайту Національної платформи стійкості та згуртованості