20 років у медіа: Як я будувала кар’єру у сфері журналістики та медіареформ
Все розпочалося з того, що мене запросили до «Телекритики» – сайту, який був для мене абсолютно новим середовищем роботи. Раніше я п’ять років разом із Михайлом Горинем займалася темою закордонних українців, написала десятки статей, навіть видала книгу. Проте тепер довелося зануритися в інший світ – медіа про медіа.
Перші кроки на новій дорозі
Спочатку поговорила з Отаром Довженком, потім з Наталією Лигачовою. Уявіть собі: вона не могла повірити, що я з трьома дітьми, з яких близнюки щойно почали ходити до садка, з місцевою депутатською діяльністю і щоденними поїздками з Бучі на Позняки зможу витримати ритм роботу в «Телекритиці». Але ми ризикнули спробувати.
Осінь видалася непростою – діти часто хворіли, навіть Тарас і я лежали з тяжкою пневмонією в Охматдиті. Я думала, що довго на проєкті не затримаюся, але Наталія подзвонила й сказала, що чекає на моє повернення – і врешті це вийшло на 20 років роботи.
Життя і робота в «Телекритиці»: що за ці роки змінилося
Я не була свідком перших п’яти років існування ТК, бо у період Помаранчевої революції якраз народилися близнюки, і весь час було заповнене турботами. Проте з 2006 року життя перетворилося на суцільний марафон. Єдине, що вдалося утримати – це ніч, бо я жайворонок серед «сов» на сайті і вперто вважаю, що вночі треба спати, якщо не заважають зовнішні обставини.
Завдяки роботі в «Телекритиці» мене захопила тема медіареформ, зокрема процес створення суспільного мовлення. Згодом мене обрали до наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ), яку зараз очолюю.
- «Детектор медіа» завжди активно підтримував зміни на всіх можливих платформах – від громадських рад до конференцій у Європі;
- ми були на усіх журналістських заходах, акціях та революціях;
- відстоювали свободу слова і права журналістів, навіть у найскладніші часи.
Динаміка змін у медіа за два десятиліття
За 20 років в Україні та медіагалузі відбулося дуже багато подій і трансформацій. Після Революції Гідності вдалося реалізувати більшість медіареформ, зокрема запустити суспільне мовлення. На ринку медіа з’являються й зникають різні проєкти:
- Медведчуківські та мураєвські телеканали залишилися в минулому;
- Медіахолдинг Ахметова припинив діяльність;
- Сотні онлайн-медіа офіційно реєструє Національна рада;
- Телеграм набирає популярності, тісно конкуруючи з традиційним телебаченням;
- Через війну багато медіа релокувалося, на жаль, зазнали втрат і наші колеги.
Архіви, спогади та незабутні миті
Переглядаючи архівні фото, впізнаю події, які всі ми переживали разом — від боротьби проти цензури до Революції Гідності, багатьох заходів і поїздок різними містами. Не завжди просто було зібратися всій редакції, а на багатьох світлинах присутні люди, які вже не з нами.
Спогади про Владислава Дзіковського, який загинув на війні, Сергія Черненка, що помер, і безліч інших, хто рухав нашу редакцію вперед, залишаються у серці. Водночас, незмінною залишилася авторка і шеф-редакторка проєкту – Наталя Лигачова, яка весь цей час веде команду вперед.
Про цінність багаторічної праці
Коли я прийшла працювати у «Телекритику», виданню було лише п’ять років. Тоді я записувала у парламенті побажання народних депутатів, які дякували нашій команді за професіоналізм і дотримання журналістських стандартів, бажали виданню довгого і змістовного життя.
Сьогодні редакція збирає відгуки журналістів, політиків і експертів до 25-річчя ресурсу. Читаючи теплі слова у їхніх посланнях, розумієш: роки праці не були марними.
- Для деяких 20 років – це все життя;
- для інших – половина шляху;
- для мене – це майже третина насиченого, цікавого і плідного професійного життя.
Історії, що поєднують особисте й професійне, віддзеркалюють дух українських медіа, які незламно рухаються вперед незважаючи на всі виклики та перешкоди.
