Професіоналізм чи удавання: як відрізнити справжнього експерта серед інформаційного хаосу

Як відрізнити справжнього експерта від імітатора в інформаційному шумі

У сучасному інформаційному просторі важко знайти однозначну відповідь на питання: чи переживаємо ми кризу авторитетних фахівців або ж просто страждаємо від надлишку інформації? Дискусія, що відбулася 7 вересня у «Книгарні “Є”», присвячена саме цим викликам. Відомі медійники і експерти обговорили, хто формує суспільну думку сьогодні, наскільки соціальні мережі впливають на експертність та яким чином розпізнати дійсного спеціаліста серед потоку інформації.

Хто сьогодні експерт: кількість підписників чи реальна компетентність?

Модератор зустрічі, журналіст Денис Тимошенко, зауважив, що зараз часто експертами називають тих, у кого багато підписників у соцмережах. Проте це не завжди означає, що така людина дійсно володіє глибокими знаннями. Проблема загострилась через те, що справжніх експертів, які спеціалізуються на складних темах, стає все менше:

• Зокрема, у сфері Донбасу зараз фактично залишилося лише кілька професіоналів, які не перестали слідкувати за подіями та аналізувати їх.
• Експертів із глибоким розумінням устрою Росії, що нині контролює окуповані території, в Україні не так багато.

Ці фактори ускладнюють доступ до компетентної і перевіреної інформації, що посилює відчуття кризи авторитету.

Криза експертності чи зміна інформаційних реалій?

Журналістка Тетяна Трощинська не вважає, що справді існує криза експертності. Вона припускає, що змінилися умови, в яких ділитися своєю думкою може кожен. Сучасні соцмережі дозволили будь-кому висловитися, навіть якщо це не спеціаліст із певної галузі:

1. Раніше звичайній людині було складно потрапити в інформаційний простір, зараз це можливо для всіх.
2. Виникає відчуття, що немає реальних експертів, бо всі висвітлюють різні точки зору без фільтрації.
3. Проблема не в нестачі знань, а в довірі до інформації та здатності аудиторії відрізняти фахових людей від шахраїв.

Вона порівнює новий рівень інформаційного об’єму з історичними моментами, коли з’являлися нові технології, наприклад друкарський верстат чи телебачення. Ці потрясіння людство проходило раніше, і суспільство з часом навчається справлятися з інформаційним потоком.

Проблема довіри і відповідальності у медіа

Шеф-редакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова звернула увагу на кризу довіри, що зумовлена діяльністю псевдоекспертів і масовою дезінформацією. Особливо тривожно, що такі люди працюють не лише в соцмережах, а й у традиційних ЗМІ, які мають поважний статус.

• Поява інформаційних телеканалів збільшила попит на експертні коментарі, іноді це ставало причиною, коли фахівцям доводилося коментувати теми поза своєю компетенцією.
• Ведучі не завжди відмовлялися від таких коментарів, що сприяло поширенню недостовірних чи поверхневих думок.
• Розвиток штучного інтелекту додатково ускладнює ситуацію, оскільки системи збирають інформацію з уже наявного шуму, підсилюючи вплив псевдоекспертів.

Наталія підкреслила важливість розвивати факто-чекінг та спростовувати фейки замість того, щоб ігнорувати їх.

Погляд на експертність з позиції досвіду і комунікації

Медіаексперт Олексій Ковжун наголосив, що криза експертності – явище не нове, воно існує тисячі років. Ще давній філософ Лао-цзи зазначав: «Хто знає — не говорить, хто говорить — не знає». З його слів, раніше були лжепророки, а сьогодні з’явилися псевдоексперти.

Він розповів, як особисто переконався, що навіть люди з престижною освітою і значним досвідом іноді володіють неповною чи неправильною інформацією. Тож для нього головні критерії, за якими слід оцінювати експертність, — це:

1. Верифікація
2. Делегування
3. Відповідальність за прийняті рішення

Олексій також підкреслив, що хороша комунікація часто критично важлива: багато проблем виникають саме через незрозумілу передачу інформації.

Як верифікують експертів у журналістському середовищі

Журналісти поділилися власною практикою щодо відбору експертів. Тетяна Трощинська наголосила, що:

• Важливо не тільки знати, наскільки спеціаліст компетентний, а й чи може він пояснити складні речі доступно для широкої аудиторії.
• На жаль, немає загальновизнаного сертифіката експертності, і це породжує проблеми з оцінкою кваліфікації.
• Чесність у визнанні меж власної компетенції — це те, що дуже цінують у професії.

Наталія Лигачова відзначила, що для неї важливими критеріями є також доступ до актуальних і достовірних джерел, а також репутація серед колег і громадськості. Вона підтримує ідею створення системи або бази для верифікації експертів і боротьби з псевдоекспертами.

Поради для тих, хто хоче розпізнати справжнього експерта

Якщо немає часу глибоко аналізувати джерела, експерти рекомендують:

1. Не піддаватися емоційному впливу інформації — якщо щось викликає сильні почуття, варто поставити це під сумнів і продовжити шукати нові джерела.
2. Звертати увагу на репутацію людини і її професійний бекграунд.
3. Розуміти, що справжня експертність включає вміння визнавати власні обмеження.

Важливим є і розуміння, що блогери в основному належать до підприємців, які заробляють на своєму контенті, а не до класичних експертів. Тож не варто змішувати ці ролі.

Від спільноти до медійної екосистеми

Учасники дискусії згадали про існуючі ініціативи для журналістів, які допомагають обмінюватися думками та відсівати непрофесійні точки зору. Обговорювалося створення оновленої бази експертів та псевдоекспертів, аби медіа могли спільно підвищувати якість інформації.

Одна з таких практик — редакційні політики, як у Суспільному мовленні, де є чіткий перелік фахівців з їх конкретними темами, що допомагає уникати плутанини та клікбейтних маніпуляцій.

Питання із залу: чи мають експерти змінювати стиль комунікації?

Задля простоти сприйняття знань багатьом експертам пропонують ставати більш медійними. Однак Олексій Ковжун зазначив, що це не обов’язково їхня задача. Іноді краще, коли спеціалісти зосереджуються на глибокій експертизі, а «перекладачами» складних тем у більш просту мову стають журналісти або комунікаційні фахівці.

Водночас усі погодились: визнання власних меж і чесність — одна з найцінніших якостей, які можуть допомогти зберегти довіру аудиторії.

Фінальні думки від учасників дискусії

Учасники зійшлися на думці, що універсальних ідеальних критеріїв експертності не існує. Ключовим залишається метакогніція — усвідомлення власних обмежень та оцінка компетентності інших. Враховуються також професійний досвід, репутація та належність до тих медіа, які проявляють відповідальність перед аудиторією.

Олексій Ковжун процитував єврейське прислів’я, що ілюструє ставлення до експертів: «Ти маєш безумовно довіряти трьом людям — лікарю, юристу й драгдилеру. Це ті, від кого залежать твоє життя й свобода. До цього списку додай експерта, але це має бути саме твій експерт — твій інформаційний драгдилер».

Фото: Ольга Белей та Ірина Семенюта