Емоції тисячі весен або Люди, у них все продано!

Від «бандітських фільмів» до культурного контрнаступу

Нещодавно у соцмережі Threads молодь обговорювала слова чоловіка співачки Олі Полякової, Вадіка, щодо бажання побачити більше кіно про бандитів. Раніше ж активно лунали тривоги про «наступ слова пацана» і потребу у відповідь потужного українського контенту. І саме проєкт «Тисячовесна» покликаний спростувати російське мовлення якісними вітчизняними стрічками.

Ось, для прикладу, один із переможців фестивалю – фільм, який автори називають українським варіантом «Сам удома». Цей проєкт не просто про кримінальні сюжети, а поєднує комедію та гостросюжетність, підтверджуючи, що відповідь на популярні теми є різноманітною та оригінальною. Варто згадати, що це вже друга спроба створити таку стрічку після колишнього проєкту Семена Горова.

Серіали і нові жанри: український «Фарго» та «Війна суконь»

Крім кіно, серед контенту «Тисячовесни» звертає увагу серіал «19» режисера Саші Кирієнка, який сам автор описує як наш карпатський «Фарго» – драматичний, небанальний та атмосферний. Паралельно з цим Кирієнко представив і «Війну суконь» – динамічний проєкт у стилі «Диявол носить Prada», але в умовах Львова початку ХХ століття.

Своїм досвідом режисер поділився і сумними спостереженнями – з кількох його проєктів лише два були підтримані, хоча потенційних заявок було в рази більше. Впевненість у тому, що ці робота «витіснять із екранів рашку», надихає, але також підкреслює потребу якісного відбору.

Технічні нюанси й критика презентацій

Одна з найгучніших суперечок стосувалася ШІ-презентацій, які використовувалися під час конкурсу. Заступник міністерки культури Наталія Мовшович поділилася, що розуміє проблему і на подальших конкурсах планують або повністю відмовитися від такого формату, або значно покращити презентаційні підходи. Адже демонструвати високий рівень майбутніх проектів через неякісні слайди чи анімації – це своєрідний червоний прапор.

Фідбек і відкритість — нові правила гри

Члени Мінкульту активно спілкувалися з учасниками, приймали критичні зауваження та не називали критиків «брудними хейтерами» чи іншими негативними кліше. Навпаки, обіцяли, що всі пропозиції будуть враховані у наступних конкурсах. Через хаотичні дискусії після результатів оголосили проведення відкритого брифінгу, куди запросили медіа та учасників.

Довгі дні експертних пітчингів і різний рівень учасників

У заході брали участь сотні проєктів, а оцінювали їх у восьми залах. Для експертів це була серйозна перевірка на витривалість: слухати презентації з ранку до вечора, глибоко занурюватися у сценарії та ідеї. Авжеж, такий марафон – це виклик і навіть перевищення людських можливостей.

Авторка також стежила за пітчингами в різноманітних сферах — від ігрового кіно та серіалів до перформативного мистецтва й сучасної музики. Цікаво, що в музичній секції учасники та експерти говорили однією професійною мовою, показуючи знайомство з тематикою і взаємоповагу.

Особливості музичної секції

Під час обговорення музичних проектів сталася курйозна ситуація з Олегом Псюком, який заявку на 10 мільйонів обґрунтовував експедицією та записом п’яти треків із «Kalush Orchestra». Але коли експерти попросили перелік фольклорних дослідників, з якими співпрацюють музиканти, вказано було лише одне ім’я, і виявилось, що ця особа не знає про таку співпрацю взагалі.

Загалом, музична секція вразила професійністю, чіткими цілями і здатністю учасників конструктивно взаємодіяти з експертами. Тут не було місця токсичним атмосферам, що часто можна було помітити в інших секціях.

Проблеми в перформативному мистецтві

Перформативне мистецтво охоплює балет, оперу, театр, перформанси, фестивалі й інше. Ця секція зібрала ще більше різнорідних проєктів, що ускладнило вибір експертам, особливо з огляду на аматорський рівень деяких заявок. Багато учасників не до кінця розуміли, що таке пітчинг і як правильно презентувати свої ідеї, навіть у базових питаннях авторських прав.

Нерідко звучали прохання щодо фінансування «телевистав» — адаптованих вистав для телевізійного чи цифрового показу, що іноді викликало плутанину між телевізійним і кіноформатом. Внаслідок цього доводилося уточнювати, де саме планують розміщувати відеоверсії, і які саме твори будуть оцифровані.

Також було помічено тенденцію, що гонорари для художніх керівників заявляють значно вищі, ніж для режисерів, і цей момент варто коригувати у майбутньому. В цілому ця секція справила найменш сприятливе враження з боку організації та професійності учасників.

Контроверсії й конфлікти інтересів у кіно та телебаченні

І саме тут, найбільше у секції ігрових фільмів і серіалів, виникли гострі суперечки. У п’яти різних залах проходили пітчинги, що викликало плутанину та невдоволення учасників. Частина з них звинувачувала конкурс у несправедливості та корупції. У соцмережах розгорілися активні дискусії довкола прозорості і доброчесності експертів.

Відома режисерка Ольга Журба навіть звернулася до Мінкульту із закликом провести розслідування через значний відсоток експертів, які одночасно стали переможцями в конкурсі. Її пост у Facebook викликав масштабну дискусію:

«З 40 експертів ігрового напряму 24 – одночасно учасники проєктів, рекомендованих до фінансування. 8 з них працюють над спільними переможними проєктами. Загалом близько 42% переможців напряму мають безпосередній зв’язок з експертами. Це підстава для офіційної перевірки доброчесності.»

Втім, не всі експерти подавалися у тих самих категоріях, що і оцінювали. Наприклад, Євген Тунік зазначив, що пітчив свій короткометражний фільм в іншій залі, ніж де був експертом.

Пропозиції щодо підвищення прозорості та справедливості

Ярослав Лодигін, один із конкурсантів, чиї проєкти не отримали підтримку, закликав Мінкульт більш відкрито розглядати конфлікти інтересів. Публічно він запропонував:

1. Оприлюднювати інформацію про задекларовані конфлікти інтересів;
2. Пояснювати, хто і за які проєкти утримався від оцінювання;
3. Відкрити рейтинги та аргументацію голосів;

Ці ініціативи покликані підвищити довіру до конкурсних відборів і уникнути непрозорих змов у галузі.

Роздуми про структуру конкурсної системи

Водночас існують контраргументи, що в українській кіноіндустрії вибір експертів обмежений через малу кількість професіоналів, які не подаються на конкурси. Міністерка культури Тетяна Бережна додала, що багато потенційних кандидатів взагалі відмовились через завантаженість.

Проте є думка, що у ролі незалежних експертів можна залучати представників дистриб’юторів чи власників кінотеатрів, які мають безпосереднє уявлення про потенціал стрічок. Наприклад, колишня директорка кінотеатру «Жовтень» Людмила Горделадзе могла б бути корисним членом комісії.

Проблеми системи давно на поверхні

Конфлікти інтересів у кінопітчингах – не новина. Вони з’являються вже не перший рік і, попри пильний контроль, залишаються суттєвим викликом. За прикладом, члени Ради з державної підтримки кінематографії мають тісні зв’язки з продюсерами і режисерами, через що постійно виникають етичні питання.

Відгуки з індустрії про постійних переможців

Відомий продюсер і власник студії дубляжу Le Doyen Studio та дистриб’юторської компанії «B&H Film Distribution» Богдан Батрух висловлював гостру критику щодо ситуації, коли компанії виграють державні бюджети на кілька проєктів поспіль, але їх роботи в прокаті не отримують комерційного успіху. Попри це, вони продовжують брати участь у конкурсах, намагаючись отримати фінансування знову і знову.

Це, на думку багатьох гравців ринку, сигналізує про системну проблему, яка потребує ретельного аналізу та корекції.

«Тисячовесна» — більше, ніж конкурс: локація та організація

Незважаючи на критики, «Тисячовесна» отримала схвальні оцінки за організацію. Заходи проходили на Промприладі у Івано-Франківську – сучасному мультифункціональному просторі з просторими залами, їдальнею, книгарнею, парковкою й відкритими зонами для неформального спілкування.

Президент Володимир Зеленський пообіцяв зробити «Тисячовесну» регулярним мистецьким конкурсом, але зважаючи на час подання заявок та обсяг робіт, це поставить додаткові виклики перед митцями і технічними працівниками галузі.

Поради для учасників і плани на майбутнє

Учасники часто не володіють майстерністю коротких презентацій — пітчинг за 5 хвилин з трихвилинною сесією запитань вимагає лаконічності та чіткості. Варто готуватися до наступного конкурсу так, щоб:

• Зрозуміло і привабливо презентувати ідею та сюжет;
• Обґрунтовувати залучення акторів і бюджети;
• Продавати перспективи на фестивалях та прокаті.

І не забувати, що немає сенсу ображатися на критику — конкурси покликані підтримувати найкращі ідеї і професіоналізм у кіно і мистецтві загалом.

Перспективи й надії

Серед не переможених проєктів є багато перспективних та оригінальних робіт. Разом із тим, конкурс показав і певний рівень «шлаку», який вимагатиме більш ретельного відбору і підтримки учасників — особливо дебютантів. Разом із тим, конкурс посилив комунікацію між індустрією та владою, що може дати нові можливості для розвитку українського мистецтва.

З нетерпінням очікуємо наступних конкурсів, на яких, можливо, з’являться нові формати і прозорі механізми, що підвищать якість і довіру до системи. До слова, автори деяких стрічок, де у презентаціях фігурував Тарас Цимбалюк, запевняють, що це було радше символічною місткою, а зйомки за його участю не плануються.

Фото: Міністерство культури України