«Оленівка. Листи»: спогади, що не дають забути жахи полону
Документальний фільм «Оленівка. Листи» створено Платформою пам’яті «Меморіал» у співпраці зі Спільнотою Оленівки за замовленням Міністерства культури України. Ця стрічка торкається болючої теми трагедії, що сталася у російському концтаборі «Оленівка» під час війни на сході України.
Спогади Валерії «Нави» Суботи: як це було
Журналістка та учасниця оборони Маріуполя Валерія Субота, відома як «Нава», у своїй документальній книзі «Полон», що вийшла у 2024 році, детально описує події нічної атаки на табір «Оленівка»:
- Двері були зачинені на кілька замків.
- Частину полонених «азовців» перевели напередодні атаки у барак, який обстрілювали російські війська.
- Загинуло п’ятдесят осіб, а кількість поранених була величезною.
Нава не мовчала про пережите — вона відразу почала документувати побачене і відчуте жахіття, щоб світ знав правду.
Неспинний терор у полоні
Трагедія в ніч на 29 липня 2022 року стала лише однією зі страшних сторінок. Росіяни продовжують обстрілювати бараки з в’язнями, створюючи «фальшиві новини», нібито це атаки українських військових. Виживші й раніше полонені не мають змоги вплинути на ситуацію або завадити новим злочинам.
Час і пам’ять
Від дати написання спогадів до їх виходу у світ минуло від дев’яти місяців до року, що в умовах війни — швидкий термін. Проте важливо розуміти:
- Ці свідчення вакцинації проти забуття — кожен факт злочинів Росії має бути зафіксованим назавжди.
- Знущання над полоненими — системний, тривалий феномен, неспинний і небезпечний для українських героїв.
- Виживші не можуть зупинити цю вакханалію, проте пам’ять про них житиме у розповідях і документах.
Документальне кіно, що дає голос полоненим
Фільм «Оленівка. Листи» — коротка, але дуже потужна стрічка. Вона не сповнена численними архівними кадрами, натомість:
- Відтворює особисті листи полонених і загиблих, які фізично представлені в інсталяції перед кінозалом.
- Передає трагічні спогади про життя у російському полоні, зокрема той жахливий день теракту.
- Презентує листи як психологічну та мистецьку форму терапії для рідних і учасників проєкту.
Зараз мало хто пише листи вручну — це стало майже забутим мистецтвом. Але у випадку з полоненими письмо стає способом заявити про себе, зафіксувати біль і закликати всіх дослухатися до трагедії.
Листи без відповіді: голоси в пустоту
Лист, який ніколи не буде отримано адресатом — це :
- Терапевтичний жест для тих, хто залишився живим і пам’ятає.
- Заклик уваги до трагедії від невідомих або байдужих.
- Документ доказів воєнних злочинів, які не можна замовчувати.
Пам’ять супроти забуття: як реагують українці
Тема Оленівки не залишає байдужими родини загиблих і суспільство:
- У Києві на роковини встановлюють інсталяції, незважаючи на загрози обстрілів.
- Реалізуються ініціативи, як-от проєкт «Оленівка 200», з участю звільнених полонених.
- Проводяться слідчі дії для встановлення винних у теракті, а деякі вже отримали «божий суд».
Правда, після всього залишається відчуття безнадії, бо поки що міжнародні інституції не можуть повністю вплинути на ситуацію.
Історичний контекст і масштаб трагедії
Трагедія «Оленівки» — це лише один із болючих епізодів великої історії страждань українців:
- Концтабір «Ізоляція» у Донецьку існує з 2014 року, про нього знято фільми і написано книги.
- Полон у Росії — далеко не нове явище: тут важливо згадати про ГУЛАГ, каральну психіатрію та інші репресивні системи.
- Подібні злочини порівнюють із порушеннями в інших країнах світу, які десятиліттями закривають очі на тортури і катування.
Українці продовжують боротися, пам’ятати і документувати цю історію, передаючи її наступним поколінням.
Підтримка та надія на майбутнє
Діяльність на кшталт створення фільму «Оленівка. Листи» підтримується міжнародними організаціями, що надають фінансування та інформаційну підтримку. Це має на меті:
- Зберегти пам’ять про загиблих і полонених.
- Сприяти міжнародному визнанню фактів воєнних злочинів.
- Надихати на активні дії задля гуманітарного покращення ситуації.
Цей матеріал підготовлено за підтримки Норвезького Гельсінського комітету та Норвезького агентства з розвитку співробітництва (NORAD).
