- Чому комунікація — ключова функція військового лідера: уроки від головнокомандувача ЗСУ
- Закритість командування: чи справді «робота воювати, а не комунікувати»?
- Відкритість чи «совковість»? Що каже НАТО
- Приклади комунікації в бойових умовах: Іранський та світовий досвід
- Військове лідерство: більший обов’язок — комунікувати
Чому комунікація — ключова функція військового лідера: уроки від головнокомандувача ЗСУ
Цей текст не було написано в поспіху. Авторка свідомо дала йому «настоятися», сподіваючись, що час приборкає емоції та дозволить побачити більше конструктиву у висловах головнокомандувача Збройних сил України. Та, на жаль, подальші прочитання лише посилили розчарування.
Закритість командування: чи справді «робота воювати, а не комунікувати»?
Зі змісту останньої колонки головного командувача Сергія Сирського, яка, ймовірно, була підготовлена за допомогою Ганни Маляр, складається враження, що вимога суспільства до відкритої комунікації викликала у нього не менше, аніж агресію. Основна теза — головком 24/7 зайнятий війною, не має ні часу, ні бажання займатися медійною діяльністю чи формувати імідж.
Цитуючи самого генерала: „Мені нецікава медійна робота. Я не буду будувати образ та не маю політичних амбіцій. Війна — мій фокус“. І ще: „Ця колонка не для користувачів соцмереж, які сперечаються, а для тих, хто безпосередньо несе тягар війни“. Отже, інтерв’ю і колонки — це не про нього.
Відкритість чи «совковість»? Що каже НАТО
Утім, така тотальна закритість військового керівництва від суспільства має геть інший вимір, що пов’язаний з мисленням минулої епохи. Доктрини НАТО чітко наголошують: комунікація з громадськістю на всіх рівнях є неодмінною складовою завдань армії, особливо під час конфліктів.
Ідеться не лише про політиків чи офіційних речників, а й про командирів, для яких завданням є не лише організація бойових дій, а й завойовування довіри населення. Завдяки відкритості підвищується рівень підтримки військових як в інформаційному, так і в матеріальному плані, що є критично важливим у період безперервної війни.
Корисні офіційні документи для ознайомлення:
- JP 3-61, Public Affairs (2015 з оновленнями 2016)
- AFDP 3-61, Public Affairs (2023/2024)
- AJP-10, Стратегічні комунікації НАТО (березень 2023)
- AJP-10.3, Військові зв’язки з громадськістю (вересень 2024)
- AJP-10.1, Операції з інформації (січень 2023)
Приклади комунікації в бойових умовах: Іранський та світовий досвід
Варто звернути увагу, як діє військове керівництво в інших країнах, зокрема під час операцій в Ірані. Там командування регулярно виходить на пресбрифінги, іноді навіть разом із секретарем оборони чи міністром, оперативно інформуючи суспільство і медіа про головні події.
На фото — американський Голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн і командувач Центрального командування адмірал Бред Купер на брифінгах 2026 року. Ці регулярні заходи допомагають утримувати громадську довіру і підтримку.
Чому комунікація настільки важлива для армії?
- Армія потребує підтримки громадськості для ефективної мобілізації ресурсів, рекрутингу, фінансування та волонтерської допомоги.
- Довіра формується через відкритість і прозору інформацію, інакше утворюються домисли та поширюється дезінформація.
- У часі військових криз мовчання породжує конфлікти і непорозуміння всередині суспільства, що значно послаблює позиції армії.
Військове лідерство: більший обов’язок — комунікувати
Комунікація — це не просто додаткове завдання. Це серце лідерства, яке неможливо ігнорувати, навіть якщо відчуваєш тиск бойових буднів. Війна торкається кожного громадянина, і тому військове керівництво має нести відповідальність за контакт із суспільством.
Важливо розуміти: комунікація — це не розвага чи вподобайки соцмереж. Це невід’ємний інструмент для збереження довіри, підтримки та розуміння. Без цього армія стає як екіпаж корабля у темряві без маяка.
Демократія та підзвітність: як це працює?
Головнокомандувач підпорядковується президенту, але він передусім звітує всім громадянам. Це фундаментальна відмінність демократичного суспільства від авторитарного або радянського режиму, де закритість і недовіра панували як норма.
В сучасних реаліях, відсутність відкритості призводить до напруження, критики і непорозумінь, які виливаються у вуличні протестні настрої, публічні написи і різкі публікації в медіа та соцмережах — серед користувачів яких, власне, і полягає велика частина українського суспільства.




Цікаво, що в історії України вже були випадки, коли закритість військового керівництва негативно впливала на моральний стан військових та суспільства. Наприклад, під час АТО комунікаційні проблеми призводили до дезінформації та створення паніки серед населення. Військовим лідерам варто вчитися на цих уроках і виходити до людей, інакше ризикуємо знову опинитися у ситуації недовіри