- Як одеське медіа «Море людей» змінює уявлення про місто посеред війни
- Народження «Моря людей» у складних обставинах
- Перші кроки та розвиток контенту
- Підтримка спільноти, донати та партнерства
- Робота за стандартами та довіра аудиторії
- Вплив та соціальна активність
- Вихід у друк: журнал «Море людей»
- Фінансова незалежність і майбутнє
Як одеське медіа «Море людей» змінює уявлення про місто посеред війни
Запустити незалежне регіональне медіа в розпал повномасштабної війни — завдання не з легких. Без фінансової підтримки, офісу і навіть впевненості, що проєкт виживе, команда «Море людей» в Одесі зуміла не лише стартувати, а й стати медіа з мільйонною аудиторією. В чому секрет їхнього успіху? Як вони долають труднощі, зберігають довіру й підтримують незалежність? Розповідаємо історію створення, розвитку і майбутніх планів цього унікального проєкту.
Народження «Моря людей» у складних обставинах
Коли більшість медіа в Одесі або закривалися, або були фактично залежні від політичних чи бізнесових сил, Вероніка Полякова, засновниця «Море людей», вірила: там потрібен незалежний голос. Сама вона працювала у харківському медіа «Ґвара Медіа» і, відчуваючи внутрішнє вигорання, вирішила створити щось своє в Одесі.
Також допомогли знайомі фахівці — фотографи, оператори — яких Вероніка знала довгі роки. Разом вони почали знімати й монтувати контент просто на її кухні, без жодних грантів чи офісу.
Назва та символіка
Ідея «Моря людей» народилась під час прогулянки на Дерибасівській, куди не могли потрапити навіть на пляж через воєнні обмеження. До назви додалось крафтове лого, що нагадує хвилі і чайок — теж просте, але глибоке дизайнерське рішення, навіть у вигляді татуювання на руці Вероніки.
Перші кроки та розвиток контенту
За три місяці після виникнення ідеї медіа запустилося як онлайн-проєкт, орієнтований на Instagram. Матеріали швидко набирали мільйони переглядів, що поклало початок співпраці з United24. Водночас команда сама шукала замовлення на відео й інтерв’ю, щоб виживати фінансово.
Режим «жити в обстрілах», працювати з мінімальним сном і зусиллям, тримаючи в центрі уваги важливість справи — ось що рухало колектив уперед.
Стереотипи про Одесу
Вероніка зіштовхнулася з упередженнями навіть з боку харківських колег, для яких «одесит» нерідко означав «ватник». Саме тому команда сформулювала головну місію — руйнувати міф про Одесу як проросійське місто.
Підтримка спільноти, донати та партнерства
Локальна краудфандингова платформа допомогла отримати офіс, а навчання фандрейзингу дозволило започаткувати збір підтримки від аудиторії. Гранти з Європи й співпраця з бізнесом (Glovo, Uklon) додали ресурсів і можливостей для зростання.
Зараз команда «Море людей» складається з десяти професіоналів, які виробляють якісний контент і мають понад 4 мільйони охоплення в соцмережах щомісяця.
Робота за стандартами та довіра аудиторії
«Море людей» докладає максимум зусиль, щоб бути визнаним незалежним медіа, яке дотримується журналістських стандартів. Вони пройшли аудит у «Детекторі медіа», потрапили на Мапу рекомендованих медіа, отримують необхідні дозволи і формують довіру як серед читачів, так і колег.
Вплив та соціальна активність
Матеріали медіа допомагали організовувати народні акції на підтримку Збройних сил. Вони активно висвітлювали спрямування місцевих бюджетних коштів і надихали людей виходити з плакатами, змінюючи громадську думку.
Вихід у друк: журнал «Море людей»
Попри виклики друку паперового видання у сучасному світі, команда вирішила зробити журнал, який став символом якості та незалежності. Перший тираж розійшовся, а Другий планують презентувати на фестивалі PORT в Одесі.
Ціна одного примірника — 799 гривень, а кошти з продажів допомагають утримувати всю редакцію в робочому стані.
Мерч як спосіб підтримки
Незабаром планується випуск стильного мерчу з локальним колоритом — футболок та інших речей, які не міститимуть кліше, а стануть зручним і модним способом заявити про підтримку «Моря людей» та незалежної журналістики.
Фінансова незалежність і майбутнє
Після завершення донорської підтримки «Море людей» тримаються на плечах власної спільноти, донатів та продажу журналів. Саме це дозволило вижити три місяці без зовнішніх вливань. Такий досвід є прикладом того, як регіональні медіа можуть будувати повноцінний бізнес навіть у гібридних умовах війни.
Сьогодні це не просто історія про медіа — це кейс про силу спільноти, непохитну віру в місію і жагу змінювати сприйняття свого міста та країни у складні часи.
