☁️ +25°C КиївUS USD44.70EU EUR51.10GB GBP60.18PL PLN11.80
UKRU Вівторок, 21 Липня 2026
Бізнес та фінанси

Заява Міжнародної конференції з медіаграмотності: узгоджене бачення розвитку до 2030 року

Медіаграмотність в Україні: спільне бачення розвитку до 2030 року

2–3 липня 2026 року у Києві відбулася Міжнародна конференція з медіаграмотності, організована Програмою підтримки ОБСЄ в Україні. Захід об’єднав експертів, представників влади, медіа, освіти та громадськості для обговорення викликів та перспектив у сфері медіаосвіти, інформаційної безпеки й підтримки незалежних ЗМІ.

Що стало основою для нового комюніке?

Учасники конференції напрацювали спільне комюніке, в якому виокремили кілька ключових напрямів розвитку медіаграмотності до 2030 року. Документ містить нагальні завдання, серед них:

  • гармонізація українського законодавства з європейськими стандартами;
  • створення національної Стратегії розвитку медіаграмотності;
  • інтеграція у навчальні програми медіа- та ШІ-грамотності;
  • підтримка незалежних медіа;
  • запровадження національного координаційного механізму у цій сфері.

Окрім того, до документу долучено словничок українських відповідників непотрібних англійських запозичень, підготовлений Андрієм Куликовим.

Хто був задіяний у конференції?

Захід зібрав широку аудиторію ключових гравців інформаційного простору і включав представників:

  • ОБСЄ, Ради Європи, ЄС, ЮНЕСКО в Україні;
  • Верховної Ради, Міністерств культури, освіти, цифрової трансформації, Нацради з питань телебачення і радіомовлення, силових відомств;
  • медіаспільноти;
  • вищих навчальних закладів і шкіл;
  • громадських організацій.

Мета – зібрати всіх партнерів, які працюють над розвитком медіаграмотності, щоб розробити спільний план до 2030 року.

Основні виклики в сфері медіаграмотності

Під час обговорень наголошували, що медіаграмотність охоплює не лише критичне мислення та боротьбу з фейками, але й важливі соціальні теми, такі як:

  • толерантність і гендерна рівність;
  • захист прав людини;
  • загрози від використання штучного інтелекту для розповсюдження дезінформації;
  • зростання кіберзлочинності та атак на медіа;
  • важкі умови роботи журналістів через військові дії і терористичні загрози;
  • нестабільні фінансові моделі для медіа;
  • вплив дезінформації на дитячу та молодіжну аудиторію через ігровий контент;
  • проникнення російських пропагандистських наративів у суспільний простір.

План дій до 2030 року

Учасники конференції запропонували комплекс заходів, які мають забезпечити розвиток медіаграмотності в Україні, а саме:

  1. Гармонізація законодавства з нормами ЄС у сфері цифрових послуг і медіа, зокрема імплементація Акту про цифрові послуги (DSA) та Європейського акту про свободу медіа (EMFA).
  2. Розроблення Стратегії розвитку медіаграмотності до 2030 року з чіткими механізмами взаємодії всіх зацікавлених сторін.
  3. Впровадження національних програм медіаграмотності у всі освітні рівні — від дитячих садків до університетів і навчання впродовж життя.
  4. Створення координаційного механізму для узгодження дій органів влади, освіти, ЗМІ, громадських організацій, бізнесу і міжнародних партнерів.
  5. Посилення роль медіаграмотності у Державному стандарті загальної середньої освіти, визначення її як ключової компетентності.
  6. Фінансова і експертна підтримка незалежних медіа — як важливої частини медіаекосистеми.
  7. Створення освітніх матеріалів, які враховують інклюзивність, гендерну рівність і потреби різних соціальних груп.
  8. Розвиток професійної етики та саморегулювання серед блогерів і творців цифрового контенту з можливістю державного регулювання, якщо добровільні механізми не будуть ефективними.
  9. Співпраця із ЗМІ для виробництва якісного контенту, що підвищує критичне мислення і інформаційну стійкість українців.
  10. Інтегрування ШІ-грамотності у навчальні програми, щоб навчити людей відповідально оцінювати і використовувати інформацію, створену штучним інтелектом.
  11. Включення медіаграмотності у національну безпеку як складову інформаційної безпеки і стабільності суспільства.
  12. Впровадження систем моніторингу й оцінки ефективності політик у сфері медіаграмотності з прозорими індикаторами та координацією.
  13. Розроблення комунікаційних стратегій для популяризації медіаграмотності за участю бізнесу, ЗМІ та громадських організацій.
  14. Інтеграція медіаграмотності у формальну, неформальну та інформальну освіту на всіх рівнях.
  15. Посилення співпраці між педагогами, освітніми закладами і громадськими організаціями для обміну досвідом та спільного створення навчальних програм.
  16. Розробка та доступність програм підвищення кваліфікації в медіаграмотності для вчителів із застосуванням цифрових платформ.

Українські відповідники для англійських запозичень у медіасфері

Щоб зберегти чистоту української мови в журналістиці й інформаційній сфері, Андрій Куликов підготував словник альтернативних слів, які замінюють непотрібні запозичення:

  • Аб’юзер — кривдник, мучитель;
  • Блюрити — розмивати;
  • Булінг — цькування;
  • Газлайтинг — морочення, пантеличення;
  • Дебанкінг — розмотка, викриття;
  • Дипфейк — докорінна підробка;
  • Інклюзія — залученість;
  • Клікбейт — підманка;
  • Контент — вміст;
  • Контриб’ютити — долучатися;
  • Кринж — несмак, щем, ганьба;
  • Пребанкінг — запобіжна розмотка, запобіжне викриття;
  • Фейк — брехня;
  • Фейкові новини — брехливі (підробні) новини;
  • Хайп — розгін;
  • Харасмент — утиск, переслідування, залякування.

Нагадування: це комюніке відображає головні теми і пропозиції Міжнародної конференції з медіаграмотності, яка відбулася в Києві у липні 2026 року, та не обов’язково повністю зумовлює позицію ОБСЄ.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *