Медіаграмотність в Україні: спільне бачення розвитку до 2030 року
2–3 липня 2026 року у Києві відбулася Міжнародна конференція з медіаграмотності, організована Програмою підтримки ОБСЄ в Україні. Захід об’єднав експертів, представників влади, медіа, освіти та громадськості для обговорення викликів та перспектив у сфері медіаосвіти, інформаційної безпеки й підтримки незалежних ЗМІ.
Що стало основою для нового комюніке?
Учасники конференції напрацювали спільне комюніке, в якому виокремили кілька ключових напрямів розвитку медіаграмотності до 2030 року. Документ містить нагальні завдання, серед них:
- гармонізація українського законодавства з європейськими стандартами;
- створення національної Стратегії розвитку медіаграмотності;
- інтеграція у навчальні програми медіа- та ШІ-грамотності;
- підтримка незалежних медіа;
- запровадження національного координаційного механізму у цій сфері.
Окрім того, до документу долучено словничок українських відповідників непотрібних англійських запозичень, підготовлений Андрієм Куликовим.
Хто був задіяний у конференції?
Захід зібрав широку аудиторію ключових гравців інформаційного простору і включав представників:
- ОБСЄ, Ради Європи, ЄС, ЮНЕСКО в Україні;
- Верховної Ради, Міністерств культури, освіти, цифрової трансформації, Нацради з питань телебачення і радіомовлення, силових відомств;
- медіаспільноти;
- вищих навчальних закладів і шкіл;
- громадських організацій.
Мета – зібрати всіх партнерів, які працюють над розвитком медіаграмотності, щоб розробити спільний план до 2030 року.
Основні виклики в сфері медіаграмотності
Під час обговорень наголошували, що медіаграмотність охоплює не лише критичне мислення та боротьбу з фейками, але й важливі соціальні теми, такі як:
- толерантність і гендерна рівність;
- захист прав людини;
- загрози від використання штучного інтелекту для розповсюдження дезінформації;
- зростання кіберзлочинності та атак на медіа;
- важкі умови роботи журналістів через військові дії і терористичні загрози;
- нестабільні фінансові моделі для медіа;
- вплив дезінформації на дитячу та молодіжну аудиторію через ігровий контент;
- проникнення російських пропагандистських наративів у суспільний простір.
План дій до 2030 року
Учасники конференції запропонували комплекс заходів, які мають забезпечити розвиток медіаграмотності в Україні, а саме:
- Гармонізація законодавства з нормами ЄС у сфері цифрових послуг і медіа, зокрема імплементація Акту про цифрові послуги (DSA) та Європейського акту про свободу медіа (EMFA).
- Розроблення Стратегії розвитку медіаграмотності до 2030 року з чіткими механізмами взаємодії всіх зацікавлених сторін.
- Впровадження національних програм медіаграмотності у всі освітні рівні — від дитячих садків до університетів і навчання впродовж життя.
- Створення координаційного механізму для узгодження дій органів влади, освіти, ЗМІ, громадських організацій, бізнесу і міжнародних партнерів.
- Посилення роль медіаграмотності у Державному стандарті загальної середньої освіти, визначення її як ключової компетентності.
- Фінансова і експертна підтримка незалежних медіа — як важливої частини медіаекосистеми.
- Створення освітніх матеріалів, які враховують інклюзивність, гендерну рівність і потреби різних соціальних груп.
- Розвиток професійної етики та саморегулювання серед блогерів і творців цифрового контенту з можливістю державного регулювання, якщо добровільні механізми не будуть ефективними.
- Співпраця із ЗМІ для виробництва якісного контенту, що підвищує критичне мислення і інформаційну стійкість українців.
- Інтегрування ШІ-грамотності у навчальні програми, щоб навчити людей відповідально оцінювати і використовувати інформацію, створену штучним інтелектом.
- Включення медіаграмотності у національну безпеку як складову інформаційної безпеки і стабільності суспільства.
- Впровадження систем моніторингу й оцінки ефективності політик у сфері медіаграмотності з прозорими індикаторами та координацією.
- Розроблення комунікаційних стратегій для популяризації медіаграмотності за участю бізнесу, ЗМІ та громадських організацій.
- Інтеграція медіаграмотності у формальну, неформальну та інформальну освіту на всіх рівнях.
- Посилення співпраці між педагогами, освітніми закладами і громадськими організаціями для обміну досвідом та спільного створення навчальних програм.
- Розробка та доступність програм підвищення кваліфікації в медіаграмотності для вчителів із застосуванням цифрових платформ.
Українські відповідники для англійських запозичень у медіасфері
Щоб зберегти чистоту української мови в журналістиці й інформаційній сфері, Андрій Куликов підготував словник альтернативних слів, які замінюють непотрібні запозичення:
- Аб’юзер — кривдник, мучитель;
- Блюрити — розмивати;
- Булінг — цькування;
- Газлайтинг — морочення, пантеличення;
- Дебанкінг — розмотка, викриття;
- Дипфейк — докорінна підробка;
- Інклюзія — залученість;
- Клікбейт — підманка;
- Контент — вміст;
- Контриб’ютити — долучатися;
- Кринж — несмак, щем, ганьба;
- Пребанкінг — запобіжна розмотка, запобіжне викриття;
- Фейк — брехня;
- Фейкові новини — брехливі (підробні) новини;
- Хайп — розгін;
- Харасмент — утиск, переслідування, залякування.
Нагадування: це комюніке відображає головні теми і пропозиції Міжнародної конференції з медіаграмотності, яка відбулася в Києві у липні 2026 року, та не обов’язково повністю зумовлює позицію ОБСЄ.
