Шарлотта Гіггінс: як The Guardian зустріла українську культуру та мову
З моменту початку масштабної війни світові журналісти прикували свою увагу до України. І серед них — Шарлотта Гіггінс, головна культурна оглядачка британського видання The Guardian. Вона настільки глибоко занурилася у наше культурне життя, що взялася вивчати українську мову.
Журналістка, яка говорить мовою України
Шарлотта у своїх публікаціях розповідає про українських митців, що працюють у прифронтових регіонах, музейних працівників, які рятують культурну спадщину, письменників, що одночасно воюють і творять. Вона показує, як мистецтво допомагає висловити біль, втрати, провину та тривогу. Її матеріали охоплюють велику аудиторію — щомісяця близько 30 мільйонів читачів у Британії слідкують за The Guardian. Цьогоріч Шарлотта доповнила свою роботу книжкою «Уроки української» — щирий розповідь про мистецтво, життя та стійкість в умовах війни.
Подкаст: мова, війна і творчість в одному ефірі
Вінщим червоною ниткою через її творчість проходить тема мови. В інтерв’ю для подкасту Today in Focus «War of words: my language lessons in Ukraine» (1 вересня), вона разом з ведучою Гелен Підд і викладачкою української Олею Макар обговорює непростий, але захопливий процес вивчення мови. Розмова триває понад 30 хвилин, проходить легко, з гумором і навіть із приємним британським акцентом.
Перші кроки у вивченні української
Шарлотта порівнює себе з дитиною, яка все розуміє, але ще не може повноцінно висловити думки:
“Уявляю, що відчуває дворічна дитина: розуміє більше, ніж може сказати, і це спричиняє розчарування та сльози.”
Однак саме тоді, коли співрозмовник відповідає, незважаючи на помилки, вона переживає особливу “магію”. Підтримка і розуміння українців надихає навіть у найскладніші моменти.
- Коли робиш перші невпевнені спроби
- Коли отримуєш у відповідь посмішку або розуміння
- Коли відчуваєш, що твоя мова — це не бар’єр, а міст до спілкування
Це нагадує про особливу українську щедрість до викликів іноземців.
Символіка літери “Ї” — мовний опір
Найбільш зворушливою частиною для Гіггінс стала історія про браслет із літерою “Ї”, що є унікальною для українського алфавіту. Цей символ вона носить із гордістю, адже він уособлює спротив:
“У перші місяці облоги Маріуполя люди малювали її графіті, її можна було побачити на футболках. Це тонкий, але сильний знак — мова, яку ми підтримуємо, це українська, протилежність літері “Z” на російській техніці.”
Українська мова — це не лише слова, а й культурні коди
У подкасті Шарлотта також ділиться кумедними ситуаціями, пов’язаними з розмовною мовою та фразеологізмами:
- Жарт з пошуком «хлопців» для колег українок, що викликав цікаву реакцію.
- Вивчення фрази «вусики — пропуск у трусики», що запам’яталась їй найбільше.
- Побутові крилаті вислови, які оживляють спілкування, наприклад: «Хто в*рався? Невістка. Біжить, а вона лежить».
Ці мовні нюанси — це не лише комічні моменти, але й частина живої культури.
Чому поезія стала голосом війни
За словами Гіггінс, на початку повномасштабного вторгнення проза виявилася надто складною формою з огляду на нестабільність і хаос. Війна руйнує плани, майбутнє й навіть відчуття минулого. Поезія ж з її фрагментарністю і проникливістю допомагає зібрати розірвані переживання в цілісну картину.
“Поезія — це те, що може відобразити поточний момент, дати вираз почуттям у час, коли майбутнє невизначене, а стабільність зруйнована.”
Закоханість у культуру через слово і досвід
Для Гіггінс Україна стала не просто темою, а частиною її особистого та професійного життя. Вивчаючи мову, знайомлячись з митцями і їхніми історіями, вона стала мостом між культурою нашої країни та широким західним світом.
Попри всі складнощі війни, у її розповідях не відчувається втоми, радше — захоплення, повага та щира цікавість.
