Антон Наумлюк: Крим перетворили на центр утримання викрадених осіб з усієї окупованої зони

Крим як центр викрадень: як Росія створила систему ізоляції та приховування людей на окупованих територіях

Улітку цього року журналіст Антон Наумлюк опублікував два ґрунтовні матеріали про викрадення людей у Криму після повномасштабного вторгнення Росії. Він розповів, чому саме Крим став основним хабом для утримання викрадених з усіх окупованих територій, як працює система ізоляції, а також чому Росія приховує цих людей роками, позбавляючи їх зв’язку з родичами та адвокатами.

Зміни у роботі з джерелами за десять років переслідувань

Від 2016 року тема викрадень у Криму перетворилася для Наумлюка на складний і небезпечний фронт роботи. На початку він особисто виїжджав до окупованого півострова, спілкувався з активістами, адвокатами, суддями, відвідував судові засідання і збирав документи. Це була традиційна журналістика на місці.

Поступово сталася низка ускладнень:

• Після 2019 року поїздки до Криму стали небезпечними і практично суворо заборонилися для іноземних і українських журналістів;
• З 2022-го коло джерел різко звузилося, бо посилилися репресії і законодавство щодо взаємодії з іноземними медіа;
• Частина колег та активістів змушена була стати анонімними або припинити діяльність;

Втім, навіть за таких умов група громадянських журналістів організації “Кримська солідарність” продовжувала розповідати про переслідування, залучаючи експертів і проводячи навчання з судової журналістики.

Як змінилася система переслідувань

Від середини 2022 року спостерігається новий рівень репресій:

1. Поширення “доносів” про пролайки та постінг у соцмережах із подальшим адміністративним переслідуванням;
2. Розширення сфери репресій і на жінок — активісток, родичок заручників, волонтерок;
3. Введення в «рід» кримінальних справ і позбавлення адвокатського статусу захисників, які підтримували політв’язнів;

Зараз доступ до інформації про суди і затримання на окупованій території практично відсутній. Російські судові сайти перестали публікувати навіть розклади засідань, а вся інформація стала анонімною.

Життя “інкомунікадо” — окрема катастрофа

Особлива небезпека — статус “інкомунікадо”, коли викрадену людину місяцями або роками ізолюють, не допускаючи адвоката чи рідних. Основні цілі такого режиму:

• зламати людину психологічно й фізично;
• переконати підписати вигадані зізнання;
• підірвати дух не лише ув’язненого, а й його близьких і навіть цілої спільноти.

За словами Наумлюка, у такому стані люди втрачають надію і самі просять допустити до них когось із рідні.

Викрадення жінок і особливості утримання

До 2022 року переслідування жінок були менш поширеними, особливо серед кримських татар. Але після масштабного вторгнення ситуація різко загострилася. Тепер серед викрадених багато жінок — активісток, волонтерок, журналісток, але часто просто жінок, що опинилися у невдалому місці в невдалий час.

Що варто знати про умови їх утримання:

• Жіночих корпусів у СІЗО немає, а значить вони тримаються в окремих камерах серед чоловіків;
• Через відсутність спеціалізованих приміщень знайти викрадену жінку юридично складніше;
• Водночас жінки в таких камерах помітні для інших ув’язнених, які можуть передавати інформацію про їх місцерозташування.

Чому Крим став “центром” для викрадених з окупованих територій

З початку великої війни Крим перетворився на хаб для викрадених із різних регіонів України, особливо з окупованих півдня — Херсонської та Запорізької областей. Це відбулося через те, що правоохоронні органи Криму і ФСБ саме на півострові створили мережу приміщень для тривалого утримання громадян.

На відміну від хаотичних викрадень у Харкові чи Сумській області, де за роботу бралася виключно армія без чіткої координації, у Криму налагоджена система ізоляції і судового переслідування.

Методи збору інформації про викрадених і виклики для дослідників

Команда українського архіву Mnemonic провела масштабний моніторинг відкритих джерел, включно з аналізом дописів у соцмережах і телеграм-каналах, перевіряючи достовірність і оформлюючи дані для судових процесів.

Разом із Наумлюком дослідження доповнювали свідченнями звільнених, а також інформацією від адвокатів і родичів. Це допомогло створити повнішу картину системних викрадень.

Покарання учасників системи викрадень: складно, але можливо

Хоч докази викрадень часто приховані і фальсифіковані, низка фактів вказує на те, що в Росії існує державна політика насильницьких зникнень:

1. спеціальний указ Путіна дозволяє затримувати людей без суду під час військової операції;
2. викрадення схвалюється і здійснюється структурами ФСБ, суддів і правоохоронців, що легітимізують злочини;
3. лідерам системи запроваджуються санкції, щоб не дозволити їм вільно пересуватися та уникати відповідальності.

Головне завдання зараз — збирати і юридично оформлювати інформацію, аби притягнути винних до відповідальності у міжнародних судах.

Важливість відкритого діалогу і збереження зв’язків з окупованими

Попри інформаційний вакуум і репресії, продовжується непомітний, але живий опір кримчан і інших окупованих територій. Важливо:

• берегти суб’єктність цих спільнот;
• зберігати зв’язок із родинами й адвокатами;
• розуміти, що проблема викрадень — це не питання лише кількості, а складність і тривалість окупації.

Лише через повну деокупацію та звільнення політичних в’язнів ця тема зможе отримати належне розв’язання.

Фото надані Антоном Наумлюком

Проєкт реалізується за підтримки міжнародної Програми «Партнерство за сильну Україну»