Журналісти на передовій: як “Новини Донбасу” боронять правду попри війну й втечу

Перші кроки в умовах агресії: дві релокації заради правди

Війна 2014 року змусила редакцію “Новин Донбасу” терміново евакуюватись із Донецька, а у 2022-му – з Маріуполя, Слов’янська та інших міст, що опинилися в облозі чи загрозі окупації. Незважаючи на втрату житла, брак ресурсів і мобілізацію колег до Збройних сил України, команда не припиняла публікувати важливі новини з окупованих територій і боротися з ворогом на інформаційному фронті. Весною 2026 року потужна кібератака російських хакерів призвела до тимчасового паралічу їхнього ресурсу та знищення архівів, але журналісти швидко відновили роботу.

Погляд ізсередини: шлях Юлії Діденко через вогонь і воду

Донецьк 2014: коли журналісти стали мішенню

Юлія Діденко, головна редакторка видання, розповідає про дві масштабні втечі від війни. Поперше їй довелося залишати Донецьк після масштабних заворушень та воєнних дій, які спричинили напади на редакцію, палили машину її керівника Олексія Мацюки, а їм самим довго погрожували. В офісі неодноразово намагалися вдертися агресивні невідомі, а самі журналісти часто стикалися з ворожістю навіть серед мирних мешканців.

Страх і втеча через блокпости

Восени 2014 року Юлія повернулася, щоб забрати речі з Донецька, приховуючи український прапор у холодильнику. Мобілізовані бойовики на блокпостах намагалися переконати їх вступити в “ополчення”, проте журналісти зуміли прорватися. Це було лише початком тривалого випробування для команди.

Життя і робота під обстрілами: Маріуполь, Слов’янськ і фронтова журналістика

З 2014-го до 2022 року “Новини Донбасу” активно висвітлювали події на обох сторонах лінії фронту, відкриваючи студії в Маріуполі та Слов’янську, розслідували наслідки окупації та захищали права переселенців. Одночасно вони виконували складні завдання у прифронтових зонах — Мар’їнці, Широкиному, Зайцевому. Протягом цих років журналісти їздили на КПВВ, фіксували масштабні порушення і зберігали зв’язок з мешканцями зон бойових дій.

Але лихо повторилося, і вже 23 лютого 2022 року команда була змушена екстрено евакуюватися, вивозячи обладнання з Маріуполя, бо наступ російських військ став неминучим.

Коли війна наближається: організація і підтримка в розриві

• Команда швидко організувала роботу на новому місці – у Києві.
• Журналісти жили хто в квартирах друзів, хто на хатах знайомих, але не припиняли видавати новини.
• Вони підтримували постійний контакт із мешканцями окупації, які переживали жахіття блокад і бомбардувань.

Нерідко ці розповіді та поради про евакуацію ставали єдиним зв’язком із зовнішнім світом.

Від журналіста до солдата: кадрові виклики редакції

Головний редактор сайту Богдан Каркачов не приховував свого бажання стати військовим – і він справді пішов до лав ЗСУ, служить на офіцерській посаді. Цей крок залишив вакансію, але колеги оперативно перебудували роботу.

Не він один обрав шлях до захисту країни: оператор із Одеси потрапив у гарячі зони Херсонщини, інші медійники стали добровольцями чи віддалися волонтерству, хоча це означало нові втрати й тягар для редакції.

Через труднощі – до нових горизонтів

1. Перерозподіл завдань серед команди
2. Залучення нових авторів і фрілансерів
3. Робота у форматі віддаленого редакційного простору

Це допомагало підтримати стабільність у складних умовах війни.

Життя в окупації та масовий “віджим” майна

Головний акцент у роботі команди – це розкриття реальних умов життя на тимчасово захоплених територіях України, зокрема в Маріуполі. Ворожа сторона не лише зруйнувала інфраструктуру та житло, а й запровадила масштабні афери з “безгосподарською” нерухомістю, забираючи її у законних власників.

Під виглядом “відновлення” там будують нове комерційне помешкання переважно для російських “переселенців” за пільговими іпотеками, а місцевих змушують проходити через небезпечні фільтраційні процедури — наприклад, у московському аеропорту “Шереметьєво”.

Приклади тиску на мешканців окупації:

• Жінка, що намагалася врятувати квартиру, зіткнулася з примусовим допитом ФСБ і забороною в’їзду.
• Літні люди, яких вивозили на фільтрацію, часто гинули через антисанітарні умови.
• Містяни потерпають через нищення права власності та неможливість повернутися додому.

Викриття та протистояння російській пропаганді

Редакція детально розслідувала роботу “лайфстайл-блогерів”, які створюють ілюзію спокійного і благополучного життя на захоплених територіях, не висвітлюючи справжні військові злочини та грабунок.

Ця мережа складається з місцевих колаборантів і російських блогерів, які спеціально приїжджають, щоб знімати відверто фейкові сюжети. Активність таких груп у 2024 році досягла абсолютного піку – з’являються ролики про “мирне життя”, відкриття закладів і відновлення інфраструктури.

Що роблять “Новини Донбасу” у відповідь?

1. Розкривають схеми маніпуляцій.
2. Знімають документальні сюжеті про реальні події.
3. Об’єднуються з іншими релокованими медіа для спільних розслідувань та кампаній.

Це допомагає руйнувати фейки і підштовхує міжнародну спільноту звертати увагу на реальний стан речей.

Об’єднання задля сили: “Кластер релокованих медіа”

Розуміючи складність протидії потужній пропагандистській машині, “Новини Донбасу” стали ініціаторами та драйверами створення об’єднання з близько 15 українських медіа, що змушені були залишити окуповані регіони. Серед учасників – відомі локальні видання з Маріуполя, Луганська, Херсонщини і інших куточків країни.

Таке об’єднання дозволяє:

• Обмінюватися ресурсами та ефективно координувати теми;
• Працювати над спільними матеріалами з різною медіаформою;
• Забезпечувати широку аудиторію перевіреною інформацією.

Кібератака: коли контент став мішенню ворога

У березні 2026 року російські хакери провели масштабну атаку на сайт “Новин Донбасу”. Раптово замість новин з’явилися провокативні фейки та згенеровані штучним інтелектом картинки, спрямовані на дискредитацію України. База архівів була знищена.

Незважаючи на багатократні спроби відновлення, кіберзлочинці постійно атакували ресурс, що змусило команду шукати нові технічні рішення та звернутися за допомогою до міжнародних донорів.

Як редакція рухалася вперед?

• Переведення публікацій у соцмережі і на платформу Substack;
• Створення нового сайту на безпечнішій CMS під опікою профільної компанії;
• Залучення аудиторії до підтримки та зворотного зв’язку.

Цей досвід лише зміцнив команду й вкотре довів, наскільки їхня місія є важливою для українських читачів, особливо тих, хто досі живе у прифронтових та окупованих зонах.

Підтримка і зв’язок з читачами в окупації

Коли сайт був недоступний, а багато традиційних каналів інформації – знищені, ключовим майданчиком став анонімний Телеграм-бот. Його щоденною роботою є прийом десятків повідомлень, серед яких не лише питання про новини, але й запити про допомогу в евакуації, збереженні безпеки та доступі до правдивої інформації.

При цьому російська пропаганда й колаборанти у чаті майже не залишають негативних повідомлень – усю брудну роботу вони концентрують на відкритих сторінках і в мережі YouTube, де зазвичай організовують хвилі фейкових коментарів і ботів.

Сила підтримки – найбільше натхнення

Під час кібератак читачі не лише залишалися з “Новинами Донбасу”, а й активно запитували про відновлення роботи. Особливо зворушливо було отримувати повідомлення від тих, хто дивиться їхній контент ще з часів Донецька. Саме ця підтримка стала джерелом невпинної енергії для Юлії та команди продовжувати боротися за правду й інформувати українців у найважчі часи.