Яким чином російські спецслужби підсилюють новий конфлікт у суперечці про історичну пам’ять між Польщею та Україною :: Detector Media

Пропаганда Кремля активно розпалює конфлікт між Україною та Польщею на тлі історичних суперечностей, зокрема перед 11 липня — Днем пам’яті жертв Волинської трагедії. 5 липня Федеральна служба безпеки Росії (ФСБ) опублікувала матеріал про Дмитра Клячківського, командира УПА-Північ, із неперевіреною цитатою про масові вбивства поляків. Цю інформацію миттєво підхопили проросійські Telegram-канали.

Аналітики Detector Media дослідили 384 пости, опубліковані з 1 по 6 липня 2026 року, щоб відстежити, як фейковий наратив ФСБ переплітається з існуючими меседжами: від погроз заблокувати інтеграцію України до ЄС до маршу пам’яті у Варшаві.

Загострення українсько-польських відносин триває з кінця травня 2026 року і розвивалося поступово — від формальних дипломатичних жестів до відкритих заяв про можливе блокування вступу України до ЄС.

Російські спецслужби активізували участь, подаючи матеріали з «історичними деталями» із «розсекречених архівів». Ці повідомлення супроводжувалися наративами про те, що «Польща втомилася від України» та що «радикальна ідеологія з правого крила стане перешкодою для України у ЄС».

Ключовим каталізатором став указ президента України Володимира Зеленського від 26 травня 2026 року, який надав центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне ім’я “Імені Героїв УПА”.

Це спричинило різку негативну реакцію в Польщі, зокрема — рішення позбавити Зеленського Ордену Білих Орлів.

Інші деталі — повернення українських нагород польськими політиками, критика «культу Бандери» з польського боку, закон про Український національний пантеон — все це додавало напругу та підливало масло у вогонь історичних суперечок.

5 липня ФСБ опублікувала матеріал про Дмитра Клячківського, акцентуючи увагу на «свідченнях» нібито масових вбивств поляків у Володимирі-Волинському. Втім, цитата з «архіву» — це лише твердження одного агента НКВД без підтвердження іншими джерелами, що визнають навіть українські історики.

Документи НКВД-НКГБ, які перебувають у російських архівах, недоступні для дослідників, тому російські спецслужби мають змогу вибірково маніпулювати історією, подаючи її під потрібним кутом.

Очевидна мета ФСБ — роздмухати конфлікт між Києвом і Варшавою і виставити себе як «борця з бандеризмом». При цьому російська пропаганда намагається подати Польщу і Росію як потенційних союзників у протистоянні з Україною.

Варто зазначити, що деякі кремлівські пропагандисти навіть іронізують над ідеєю власного втручання, аби створити враження, ніби конфлікт — це «природний локальний розбрат».

У перші дні липня проросійські Telegram-канали інтенсивно просували меседж, що історичні протиріччя навколо Волинської трагедії стануть «критерієм для оцінки готовності України до вступу в ЄС». Вони стверджували, що Україна за таких умов може «забути про членство в ЄС».

Зокрема, канал Tsargrad.TV поширив пост із заявою про «демілітаризацію України» та нав’язування ЄС вимог «денацифікації» під загрозою припинення підтримки.

Однак, офіційні європейські звіти не згадують Волинську трагедію чи історичний діалог як умови для вступу України. Замість цього вони акцентують увагу на реформах, боротьбі з корупцією і зміцненні верховенства права.

Проросійські канали також поширюють ідею, що потужна військова Україна є загрозою для Європи, що потенційно може бути виправданням для майбутніх військових дій на території Балтії чи Польщі.

У цьому ж контексті походять і заяви польських політиків, які повертають українські нагороди і відкрито критикують політику України. Усі ці дії розглядаються проросійськими Telegram-каналами як «об’єднання польської політичної еліти навколо антиукраїнської позиції».

Крім того, вигадані інсинуації щодо «внутрішніх документів» нібито свідчать про розкол у керівництві України і підштовхують думку про те, що саме «ідеологічна упертість» українців веде їх до міжнародної ізоляції.

Проросійські ресурси використовують заяви представників польської влади для розкручування теми «територіальних претензій». Зокрема, виступи Збігнєва Богуцького були вибірково перекручені з акцентом на вигадану ідею, що «Західна Україна — це Східна Мала Польща», а території буцімто можуть повернутися до Польщі.

Така інформація спеціально поширювалася багатьма каналами одночасно з однаковими формулюваннями, що свідчить про скоординоване джерело розповсюдження. Російські державні медіа, забезучуючи «легітимність» повідомлень, цитують польські інформаційні агентства без прямого доступу до первинних матеріалів.

В інформаційній кампанії широко поширювалися образливі висловлювання, наприклад, цитати колишнього прем’єра Польщі Лешека Міллера у варіантах: «Краще бути російською ганчіркою, ніж бандерівським памперсом». Такий образний жест слугує дискредитації української сторони і викликає емоційне роздратування серед польської аудиторії.

Також в Telegram-каналах активно цитували пост польського депутата про дитячу книгу, пов’язану з УПА, створюючи враження про небезпеку «ідеологізації» дітей. Хоча сама книга була випущена у 2015 році і не є частиною шкільної програми.

До того ж, випадок з виконанням українського гімну у школі в Щецині представлений у Telegram через маніпуляції: твердження про «погіршення сприйняття українців поляками» базуються на непідтверджених даних без посилань на джерела чи репрезентативне опитування.

Публікація листа лідера польської опозиційної партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського спричинила хвилю коментарів у проросійському сегменті Telegram. Його послання трактували як ключові умови Польщі щодо України, з акцентом на антиукраїнськість і внутрішньополітичне використання історичної теми.

Пропагандисти висунули тезу, що історичні питання слугують прикриттям для реальної мети — блокування України в ЄС і підірвання позицій Зеленського шляхом звинувачень у саботажі.

4 липня у Варшаві відбувся так званий «Марш пам’яті жертв Волинської різанини», організований ультраправою організацією, яка активно скористалася цим заходом у своїй політичній агітації.

Про марш позитивно відгукувалися проросійські канали, ретельно поширюючи фото- та відеоматеріали з акцій, що мають на меті посилення емоційного тиску на Україну.

Російські ЗМІ також поширили коментарі учасників маршу із закликами повернути військову допомогу Польщі, що демонструє чітку зацікавленість Росії у послабленні підтримки України Заходом.

Водночас Польща посилила контроль над процедурою видачі Карт поляка після скандалів із підробками, і питання цінності цієї ініціативи викликало додаткові дискусії в суспільстві.