У Росії завели кримінальну справу проти німецького журналіста за жорстке запитання про війну в Україні
Кореспондент відомої німецької газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, Міхаель Мартенс, став об’єктом кримінального переслідування в Росії. Причиною стало його запитання на пресконференції президентів Володимира Зеленського та Олександра Вучича у Белграді.
Що трапилося?
Російська держава відкрила проти журналіста справу за звинуваченням у розпалюванні ненависті чи ворожнечі. За цією статтею загрожує покарання до шести років позбавлення волі.
Підставою для розслідування стало питання Мартенса:
«Що конкретно європейці можуть зробити, щоб допомогти Україні вбити більше російських військових?»
Це питання він поставив 8 серпня під час спільної пресконференції голів держав. Журналіст одразу уточнив, що йдеться саме про військових, а не цивільних.
Контекст питання: історичні паралелі
Після інциденту Міхаель пояснив, що його запитання було навіяне словами Вінстона Черчілля з часів Другої світової війни. Черчілль нібито запитував, «хто вбиває найбільше німців і як ми можемо їм допомогти робити це ефективніше». Цими словами він обґрунтовував підтримку югославських партизан у боротьбі проти нацистів.
Сам Мартенс опублікував матеріал про результати зустрічі Зеленського і Вучича у FAZ, де процитував своє питання та відповідь сербського президента.
Відповідь Сербії і роль США
Олександр Вучич не підтвердив прямої військової співпраці, зазначивши, що на момент пресконференції таких обговорень не було. Водночас він чітко підкреслив, що це стосується саме «сьогоднішнього дня» — натяк на можливі зміни в майбутньому.
Крім того, колишній посол США в Сербії Крістофер Гілл у розмові з FAZ визнав, що Сербія, за підтримки та через фінансування зі США, надала Україні значні обсяги артилерійських боєприпасів. Це свідчить про приховані аспекти військової підтримки з боку Балканського регіону.
Що варто знати про переслідування журналістів в Росії?
Цей випадок вкотре нагадує про посилений контроль російської влади над медійним простором і небажання визнавати критику або незручні питання. Подібні справи проти іноземних журналістів є інструментом тиску та залякування.
- Пресслужби російської влади часто використовують розпливчасті формулювання й звинувачення, такі як «розпалення ненависті».
- Тим самим відмовляють у праві на свободу слова та незалежне висвітлення подій.
- Відомості про кримінальні справи проти журналістів часто не пояснюються конкретними доказами чи фактами.
Історія Фактів
Міхаель Мартенс — досвідчений журналіст, який уже неодноразово порушував складні теми у своїх матеріалах. Обвинувачення в Росії викликало хвилю обурення серед західної журналістської спільноти та правозахисників.
Сам він пояснює своє запитання як спробу отримати чітку відповідь про реальну підтримку України від європейців — у світі, де війна триває і щодня забирає людські життя.
Що це означає для інформаційної війни?
Цей інцидент ілюструє складнощі роботи журналістів у зонах конфліктів і країнах із авторитарним режимом. Преса залишається одним із ключових інструментів у боротьбі за правду та прозорість, незважаючи на ризики.
- Переслідування журналістів можуть ставати приводом для міжнародної уваги до прав людини.
- Крім того, такі справи часто служать сигналом небезпеки для інших кореспондентів.
- Вони підкреслюють важливість свободи слова для демократичного суспільства та підтримки жертв війни.



