Щонайменше 60 журналістів зникли насильницько за останні шість років — нові дані від «Репортерів без кордонів»
За останні роки світова спільнота зіткнулася з тривожною статистикою: понад сотня медійників вважаються зниклими безвісти, причому значна частина — жертви насильницьких викрадень. Про це повідомляє міжнародна організація «Репортери без кордонів» (RSF), яка документує випадки порушень свобод преси у різних куточках планети.
За інформацією RSF, лише за останні шість років зафіксовано щонайменше 60 випадків насильницьких зникнень журналістів, тоді як у 2010–2020 роках таких випадків було 46. Проблема охоплює 22 країни на чотирьох континентах, а деякі з викрадених досі не знайдені вже понад 40 років.
Географія та масштаби проблеми
Відзначається, що зникнення журналістів — це не лише окремі випадки, а системна практика, яка використовується як інструмент залякування. Вже сьогодні найбільш уразливими регіонами є:
- Україна — через збройний конфлікт та вторгнення, де троє журналістів зникли насильницьки і стали полоненими;
- Пакистан — з 2017 по 2024 роки викрадення торкнулися понад 20 журналістів, більшість з яких вдалося знайти;
- Мексика — протягом останніх 26 років зареєстровано 8 випадків зникнень медійників, але лише двоє повернулися;
- Буркіна-Фасо — щонайменше двоє викрадених журналістів перебувають у полоні.
Тиск на українських журналістів в умовах війни
Війна, що почалася з масштабного вторгнення Росії в Україну, посилила ризики для медіа працівників. Серед журналістів, які стали жертвами насильницьких зникнень після лютого 2022 року — Дмитро Хилюк, звільнений з полону у серпні 2025 року, та Ірина Данилович, засуджена окупаційним судом до семи років ув’язнення. Наразі в Росії незаконно утримуються 27 українських журналістів.
Діяльність та заклики міжнародної спільноти
«Репортери без кордонів» наголошують, що насильницькі зникнення — це не просто порушення прав окремих осіб, а потужний виклик свободі слова в усьому світі. Ось головні меседжі організації:
- Насильницьке зникнення стало знаряддям залякування, яке держави та збройні формування використовують для цензурування та тиску на медіа.
- Відповідальність за такі злочини лежить не лише на виконавцях, а й на державних інституціях, які або сприяють, або не запобігають цим злочинам.
- Потрібно посилити міжнародний тиск на владу країн, де зафіксовані випадки зникнень, та забезпечити пошук і повернення журналістів живими.
Датажурналіст RSF Віанні Лоріке підкреслює потребу колективних зусиль у боротьбі за права медіа працівників і недопущення безкарності за порушення свободи преси.
Чому важливо стежити за цими подіями?
Світова свобода слова є фундаментальною основою будь-якої демократичної спільноти. Зникнення журналістів — це не лише трагедія для родин і колег, але й загроза прозорості, правдивості інформації та безпеці суспільства загалом.
Нижче — короткий огляд, що варто пам’ятати:
- Журналісти часто працюють у зонах конфліктів або під тиском авторитарних режимів.
- Насильницькі зникнення — це спосіб змусити мовчати свідків і критиків влади.
- Міжнародна підтримка і громадський резонанс допомагають тиснути на винних і знаходити зниклих.
Дані RSF спонукають світову спільноту не забувати про тих, хто щоденно ризикує життям заради правди та інформування громадськості.
Фото: «Репортери без кордонів»
