Літо на Тайвані: баланс між запевненнями в безпеці та військовими тренуваннями

Літо на Тайвані: між страхом війни і надією на мир

Цього літа я провела три тижні в службовому відрядженні на Тайвані і хочу поділитися спостереженнями з цієї далекої, мало відомої країни. Там постійно проживають лише близько 250 українців, але аналізувати настрої і події на острові виявилося досить цікаво, адже Тайвань і Україна мають багато спільного у своїх викликах.

Різні обличчя тайванського суспільства

Ця країна зараз переживає дивне поєднання страху й надії. З одного боку, в Тайвані зустрінеш людей, які активно готуються до можливої атаки, інвестуючи ресурси в оборону. З іншого ж — є офіційні особи, котрі запевняють, що конфлікт малоймовірний і Пекін не наважиться на військові дії.

Не менш цікаво, що різні групи населення мають по-своєму унікальні погляди на майбутнє:

• Патріотична молодь готується захищати країну з усією відданістю та оптимізмом.
• Дехто налаштований на еміграцію, маючи плани переїзду до США або Японії в разі загострення.
• Багаті тайванці американського походження фінансують підготовчі заходи з цивільної оборони.
• Існують і люди, які мають симпатії до Китаю та переживають через втрату поваги в суспільстві.

Український досвід — джерело натхнення для Тайваню

Для цих груп Україна стала символом стійкості та надії, але кожен бачить це по-своєму:

1. Дехто з тайванців бачить у нашій боротьбі приклад того, що навіть менша країна може дати гідну відсіч значно сильнішому агресору.
2. Інші ж впевнені, що завдяки українській боротьбі Китай утримається від нападу на Тайвань.

Китай уважно спостерігає за Україною, аналізує її помилки і досягнення, намагається застосувати набуті знання у своїй стратегії. Водночас Тайвань теж вивчає чужий досвід, особливо цінуючи урок про те, як важливо мати надёжних партнерів, адже підтримка може бути обмеженою або неповною, що спричиняє тривалу війну на виснаження.

Глобальний контекст і реалії підтримки

Факти свідчать, що світова політика є складною і суперечливою. Одночасне упущення уваги до інших регіонів може дозволяти Китаю розширювати свій політичний вплив. Наприклад:

• У Кенії тайванські науковці були не допущені до участі у важливій міжнародній конференції через невизнання їхніх паспортів.
• В Уганді тайванським мандрівникам вилучали паспорти й вимагали пред’явити документи КНР, а одного громадянина навіть депортували.

Ці приклади ілюструють, як боротьба за визнання і суверенітет відбувається не тільки на полігоні, але й у дипломатичній і культурній площині.

Військові навчання «Han Kuang 42»: відпрацювання захисту країни

В останній тиждень мого перебування на Тайвані тривали масштабні військові навчання, які імітували реальні загрози:

• Імітація дій у «сірій зоні» та морської блокади;
• Ракетні удари, висадка десанту та бої за стратегічні об’єкти;
• Оборона міжнародного аеропорту і швидкий ремонт пошкоджених злітних смуг;
• Захист життєво важливої інфраструктури.

Однієї ночі навіть президента вивезли бронетранспортером до захищеного командного центру, тренуючи безперервність управління державою в умовах війни. Також у містах лунали сирени, проводилися навчання з цивільної оборони, а мобільний інтернет спеціально сповільнювали, що імітувало проблеми зі зв’язком під час атаки.

Реакція Китаю — постійний тиск на Тайвань

У відповідь на навчання Китай не проводив подібних масштабних маневрів, проте не припиняв тиснути:

• Постійна присутність китайських літаків і кораблів біля тайванських берегів — в останню добу зафіксували 18 літаків і 11 кораблів;
• Спільні морські навчання Китаю та Індонезії, де відпрацьовувалась координація дій і поповнення запасів в морі.

Індонезія далі намагається знизити значущість цього маневру, пояснюючи присутність свого фрегату поверненням з навчань у Росії.

Що варто пам’ятати Тайваню із українського досвіду?

Українська ситуація є для Тайваню важливим уроком не тому, що конфлікт обов’язково станеться, а через те, наскільки небезпечно спиратися лише на припущення, що напад буде невигідним або що партнери автоматично нададуть ефективну допомогу. Найцінніше, що Тайвань може взяти для себе, — це не лише військові технології, а й уроки про підготовку задовго до можливої агресії.

Цінні уроки часто приходять запізно, тому важливо вивчати чужий досвід, щоб укріплювати власну безпеку і впевненість у майбутньому.

Фото: «Детектор медіа»