Розповідає і демонструє Донецьк… – Детектор медіа

Донецьке телебачення: 70 років історії, що зберігає голос регіону

Початок телевізійної епохи в Донбасі

Серпень традиційно був важливим місяцем для Донеччини. Наприкінці цього місяця у регіоні святкували День шахтаря – головне професійне свято місцевих мешканців. Окрім цього, саме в цей час відзначали дні народження міст Донецької області, зокрема, Донецька.

Знаковою датою став 25 серпня 1956 року. Саме тоді, 70 років тому, в тоді ще Сталіно розпочав свою роботу новозбудований телевізійний центр, який транслював перші передачі для регіону.

Розвиток Донецького телебачення: від зародження до щоденних трансляцій

Телевізійний центр у Донецьку – третій в Україні після Києва та Харкова. У своєму початковому вигляді він складався з двох структур: технічного Сталінського телевізійного центру та творчої Сталінської студії телебачення.

Спершу мовлення було дуже обмеженим – два рази на тиждень по 2-3 години. Проте вже в 1960-х роках трансляції перетворились на щоденні, що стало справжнім проривом у комунікаціях регіону.

Як у Києва був звичний адресу телебачення – Хрещатик, 26, так і в Донецька мешканці знали свою “домівку” – вулиця Куйбишева, 61.

Люди, які творили історію телеканалу

Понад п’ять років автор працював у Донецькій обласній державній телерадіокомпанії і мав честь співпрацювати з легендами телебачення регіону. Серед них:

• Анна Іванівна Костіна – старший електромеханік цеху телебачення, що почала працювати ще у 1956 році.
• Алла Валеріївна Безбожна – ведуча телепрограм, яка також долучилася з перших днів існування центру.

Нажаль, обидві вже пішли з життя, але за час своєї діяльності отримали високі державні нагороди України.

Особливе місце у серцях глядачів зайняла Людмила Іванівна Царевич, яка стала символом становлення донецького телебачення. Вона приєдналася до команди 1958 року після конкурсу дикторів і була відома своєю пунктуальністю, бездоганним стилем та професіоналізмом у кадрі.

Не можна не згадати й Ніну Олексіївну Северину – заслужену журналістку України, з якою автор мав честь працювати у прямому ефірі.

Нова генерація та технологічний розвиток телебачення у 2000-х

У 2000-х роках на Донецькому державному телебаченні працювала талановита молодь, яка мріяла про цифрову модернізацію та розширення телерадіомовлення. Плани були амбітними, а потенціал – величезним.

Трагічні події 2014 року та їх наслідки

Весна 2014 року стала страшним викликом для донецького телебачення. 27 квітня проросійські бойовики захопили Донецьке телерадіомовлення. Це було не просто силове взяття приміщення, а фактичне захоплення голосу держави в регіоні.

Вже в перші години після цього захоплення почала лунати пропаганда, що підробляла реальний голос Донеччини. У підвалах телецентру бойовиками облаштували катівню, де піддавали тортурам військових та місцевих патріотів – сумна частина історії цього місця, якої не можна забувати.

Телецентр сьогодні: замовчаний, але не забутий

Зараз, в окупованому Донецьку, телецентр на вулиці Куйбишева, 61, стоїть порожнім. Тут не ведеться робота, зачинені студії, де колись знімали документальні фільми, записували симфонічні концерти та радіовистави.

Втім, будівля зберегла свою цілісність і продовжує чекати моменту, коли знову пролунає команда режисера та ведучий промовить знайомі слова:

«Говорить Донецьк. В ефірі обласне державне телебачення Донеччини, Україна!»

70 років Донеччини у фокусі телебачення

Донецьке обласне телебачення — це фундаментальна частина історії українського медіапростору. 70 років мовлення втілили у собі неповторні миті, які віддзеркалюють життя регіону як у мирні часи, так і в періоди викликів.

Ця історія залишається відкритою, а голос Донеччини неодмінно має лунати далі.