- Жорстокість і внутрішні суперечності у 225-му штурмовому полку ЗСУ: розслідування свідчень про насильство та «загороджувальні загони»
- Скандальні заяви бійців і родин: побиття, «ями» та страх перед поверненням
- Як починаються жахи: історія Романа Бедея
- Інші свідчення: від стрілянини по своїх до «дерева правди»
- Офіційна позиція полку щодо скандальних фактів
- Готовність до офіційного розслідування
Жорстокість і внутрішні суперечності у 225-му штурмовому полку ЗСУ: розслідування свідчень про насильство та «загороджувальні загони»
У 225-му окремому штурмовому полку Збройних Сил України офіційно спростували обвинувачення у створенні так званих «загороджувальних загонів». Водночас командир підрозділу Олег Ширяєв підтвердив знання про випадок жорстокого побиття, за наслідками якого винних військових відсторонили від служби.
Скандальні заяви бійців і родин: побиття, «ями» та страх перед поверненням
Військовослужбовці 225-го полку та їхні близькі розповіли про численні порушення прав особового складу. Головними проблемами стали:
- погрози застосування зброї під час самовільного відходу з позицій;
- фізичне насильство та побиття бійців;
- утримання у «ямах» – замкнутих підвальних приміщеннях із жахливими умовами;
- формування цих так званих «загороджувальних загонів», які нібито мали стріляти по власних солдатах.
Авторка розслідування, журналістка Анна Калюжна, за пів року роботи зібрала свідчення від десятків співрозмовників: діючих військових, активних і тих, хто переховується, а також родичів безвісти зниклих бійців.
Як починаються жахи: історія Романа Бедея
Роман Бедей пішов у лави ЗСУ влітку 2025-го, незважаючи на відстрочку по догляду за хворою матір’ю. Він брав участь у відбитті атак і отримав відзнаку, але після поранення йому не надали належного догляду. Попри травму, командування вимагало швидкого повернення на фронт, однак Роман намагався отримати реабілітацію і оформити виплати.
Через два тижні військову службу правопорядку затримала його відразу після спроби тихого оскарження ситуації. Разом з іншими бійцями він потрапив до підвалу, де на підлозі були залишки фекалій, і наступного дня піддався побиттю.
«Три здорові чоловіки в масках увірвалися, наділи кайданки, накрили голову мішком і повезли в ліс, де допитували та били», — описує Роман ужаси перебування у «ямі».
Жорстокість на фронті та поза ним
Після «покарання» Романа перевели до батальйону, укомплектованого колишніми ув’язненими. Там командири, за його словами, не вагаючись застосовували фізичне насильство за порушення дисципліни. Перед виходом на завдання віддали знеболювальне, але біль не вщухав.
Під час виконання бойового завдання бійці змушені були рухатися, незважаючи на біль і велику кількість ворожих обстрілів. Роман згадує, що відчував постійне погрозливе «рухайтеся, інакше розстріл». Після інтенсивного бою частина групи лишилася в окопах з пораненими товаришами, чекала на евакуацію разом із тілами загиблих.
Побоюючись повторення беззаконня, Роман разом з пораненими товаришами пішов пішки приблизно 20 кілометрів на власні позиції. Там воїнів забрали до шпиталю. Злякавшись повторного побиття, він утік з лікарні й перебуває у статусі СЗЧ вже понад три місяці.
Інші свідчення: від стрілянини по своїх до «дерева правди»
Військовий із зміненим ім’ям Іван розповів про випадок у Курській області, де командир указав використовувати дрон для скидання боєприпасів по пораненому українцю. Про долю цієї людини нічого не відомо.
Родичі військового Богдана Логвиненка, який служив у полку близько півтора року й тепер ховається від переслідувань, підтвердили застосування побиття як метод покарання. Світлина бойового поранення з тріщинами на шкірі сідниць свідчить про жорстоке поводження.
Щонайменше шість незалежних джерел згадали про «дерево правди» — метод, коли бійців прив’язували наручниками, інколи навіть оголеними, до дерев й били пластиковими трубами або палицями як форму покарання.
Невідомий військовий, прикутий наручниками до дерева, червень 2025 року
Історія створення «загороджувальних загонів»
У розслідуванні згадуються «загороджувальні загони», створені восени 2025 року поблизу Гуляйполя, які нібито отримували наказ відкривати вогонь по побратимах за самовільний відхід з позицій.
Офіцер 102-ї бригади територіальної оборони описав, як підрозділ опинився в оточенні, а штурмовики 225-го полку блокували рух і наказали лягти обличчям до землі, перш ніж розпочався мінометний обстріл.
Інший свідок підтвердив, що по групі, яка відходила з позицій, відкривали вогонь поблизу ніг і вух.
Офіційна позиція полку щодо скандальних фактів
Командир Олег Ширяєв категорично заперечив створення «загороджувальних загонів»:
- За його словами, в осінній період 2025-го 102-а бригада ТрО самовільно залишила позиції понад 780 військових, які рухалися без розпізнавальних знаків і в формі, схожій на ворожу.
- Штурмові групи 225-го полку діяли відповідно до Статуту ЗСУ, намагаючись зупинити рух без наказу, використовуючи голосові команди та постріл у повітря.
- Військових затримали та роззброїли для подальшої ідентифікації та передачі Військовій службі правопорядку.
Ширяєв підкреслив, що записи, на яких нібито його голос містить наказ стріляти по своїх, є неправильно витлумачені, а йшлось про необхідність перевірки озброєних людей через ризик проникнення диверсійних груп у курській зоні.
Також командир визнав факт жорсткого порушення дисципліни у полку, яке завершилося внутрішнім розслідуванням. Військовослужбовці, які брали участь у побитті, були відсторонені і передані до ВСП для санкцій.
На офіційній сторінці 225-го полку у Facebook оприлюднено заяву, у якій заперечують існування «загороджувальних загонів», роз’яснюють комунікацію з військовим омбудсменом і спростовують випадки «friendly fire». Водночас визнають наявність окремих випадків порушень дисципліни, що зафіксовано і розслідується.
Готовність до офіційного розслідування
Журналістка Анна Калюжна оголосила про готовність передати правоохоронним органам контакти джерел, які згодні на свідчення у разі початку офіційної перевірки викладених фактів.
Усі фото, використані у розслідуванні, надали співрозмовники журналістки.
