Значення та наслідки реформи оплати праці в культурній сфері.

Що дасть реформа зарплат у культурній сфері України: зміни, на які чекали роками

Міністерство культури України нарешті звернуло пильну увагу на гостру проблему низьких зарплат у галузі, яка останніми роками втрачала фахівців та професіоналів через неприйнятні умови оплати праці. Низький рівень зарплатнього забезпечення вже давно стала однією з головних перепон для розвитку сектору культури, адже працівники отримували мінімум, часто не залежно від кваліфікації чи досвіду.

Кроки, які вже зроблено у межах Стратегії культури-2030

За останній час Міністерство культури активізувало роботу над реалізацією масштабного плану, який, зокрема, включає:

• створення та розвиток Українського фонду культурної спадщини;
• формування Реєстру нерухомих пам’яток культурної спадщини;
• підготовку до комплексної реформи мережі закладів культури.

Одним із ключових напрямів стане оновлення системи оплати праці у державній культурній сфері, що не зазнавала суттєвих змін майже два десятиліття.

Стан заробітних плат у культурі: що відбувалося до реформи

Відсутність перегляду тарифних розрядів з 2009 року призвела до ситуації, коли більшість працівників галузі, навіть з різним рівнем професійності, отримували близько мінімальної зарплати. Такий стан речей не лише демотивував працівників, а й спричинив відтік кадрів.

За статистикою, середня зарплата у сфері культури у 2025 році становила лише 22 721 грн, тоді як середня по економіці — майже 40 тисяч гривень. Саме це і стало однією з причин, чому фахівці залишали галузь, шукаючи гіднішої винагороди.

Що зміниться з 1 січня 2027 року?

Міністерство анонсувало суттєве підвищення зарплат для працівників державних та комунальних закладів культури, а також для співробітників Українського культурного фонду й Українського інституту книги. Основні моменти змін:

1. Посадові оклади зростуть на 70% для більшості працівників.
2. Для частини категорій, де вже діють коефіцієнти підвищення, оклади збільшаться на 40%.
3. Загалом підвищення торкнеться понад 118 тисяч фахівців у сфері культури по всій Україні.

Однак важливо розуміти, що підвищення не охопить усіх співробітників, зокрема тих, у кого коефіцієнт посадового окладу на рівні вище 1,3.

Як працюватиме нова система оплати праці

Реформа зарплат відбудеться у два етапи. Перший — безпосереднє збільшення окладів з початку 2027 року, а другий — перехід до більш сучасної та гнучкої системи, яка враховуватиме:

• складність та специфіку роботи;
• відповідальність на посаді;
• професійні знання і навички;
• конкретні досягнення та результати праці.

Ця модель зможе забезпечити стимулюючу складову, що сприятиме залученню і утриманню кваліфікованих кадрів у культурній сфері.

Підтримка з боку уряду та виклики в реалізації

Важливо, що ініціативи Міністерства культури підтримують і інші урядові структури, зокрема Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства. Це свідчить про міжвідомчу кооперацію задля створення ефективної та справедливої системи оплати праці у всьому бюджетному секторі.

Однак, попри позитивні зміни, залишаються питання щодо джерел фінансування. Особливо це актуально для закладів культури у регіонах, де утримання підвищених зарплат може стати додатковим тягарем для місцевих бюджетів. Це може призвести:

• до оптимізації мережі закладів;
• скорочення окремих посад або
• пошуку альтернативних механізмів фінансування, які, втім, складно передбачити у воєнний час.

Що очікувати від змін у культурній сфері

Перегляд заробітних плат — це лише перший крок на шляху до повноцінної реформи. Поки що ініціатива має на меті підняти мінімальний рівень оплати праці до більш прийнятного рівня, щоб зупинити подальший відтік професіоналів з галузі.

Проте навіть сьогодні це — важливий сигнал для всіх, хто працює у культурній сфері: держава нарешті починає реагувати на проблемні моменти, які роками залишалися поза увагою.

Адже, як неодноразово підкреслюють експерти, підтримка культури — це невід’ємна частина національної безпеки і збереження ідентичності країни.

Матеріал підготовлено за підтримки Норвезького Гельсінського комітету та фінансування Норвезького агентства з розвитку співробітництва (NORAD).