Фільм «Блаженні»: мистецтво посеред війни та історії українських художників
Новий документальний проєкт режисера Андрія Лисецького торкається дуже складної і важливої теми — ролі митця під час повномасштабного військового конфлікту. Цей фільм розповідає про українських творців, які намагаються зберегти мистецтво та людяність серед руйнувань і смертельної небезпеки.
Походження та творчий шлях режисера
Андрій Лисецький — представник кінематографічної династії, у якій мистецтво передавалося з покоління в покоління: дідусь Сергій Лисецький був режисером, а мати Євгенія Лисецька — професійною художницею кіно. Андрій понад десятиліття працював оператором, маючи у доробку більше 30 фільмів і серіалів, зокрема відомий проєкт «Нюхач».
У ролі режисера він дебютував із документальним біографічним фільмом «Земля Івана» (2020), присвяченим життю художника-самоука Івана Приходька. Ця стрічка отримала визнання на міжнародних фестивалях, була відзначена на Docudays UA, Kharkiv Meet Docs, а також здобула нагороду «Найкращий документальний фільм» від кінокритиків.
Зйомки і створення фільму «Блаженні»
Зйомки «Блаженних» стартували вже у березні 2022 року. Ініціатором проєкту став польський режисер Даріуш Яблонський, який на початку повномасштабного вторгнення запропонував допомогу українським колегам. Спершу це були бронежилети, що стали символом солідарності, а надалі — початок роботи над фільмом.
«Блаженні» мали честь бути єдиним українським фільмом у міжнародному конкурсі Docudays UA. До створення стрічки долучилися провідні підтримувачі документального кіно — Держкіно України, Український інститут, а також Латвійський кіноцентр і європейські партнери MDR/ARTE та Film- und Medienstiftung NRW. Ця робота є частиною колекції Generation Ukraine, яку підтримує відомий франко-німецький культурний телеканал ARTE.
Герої і теми фільму
«Блаженні» розповідають історії чотирьох художників, які тримають своє мистецтво навіть у найекстремальніших обставинах:
- Нікіта Кадан — постмодерніст, який малює вугіллям, інтерпретуючи війну як «катастрофу, яка робить усіх рівними»;
- Михайло Алексеєнко — скульптор, що збирає уламки розбитого кришталю, створюючи символ відновлення і спогадів;
- Антон Гурін — реставратор і військовий Національної гвардії, який дбайливо ремонтує старовинні речі, залишаючи на них сліди історії;
- Данило Немировський — графік та боєць, який пережив облогу Маріуполя і веде щоденник війни через мистецтво.
У фільмі Андрій Лисецький виступає і як режисер, і як оператор, практично не втручаючись у хід подій. Він знімає митців у процесі роботи, їхні роздуми про мистецтво й війну, що створює інтимний і проникливий портрет сучасності.
Образи та метафори
Кожен герой через своє мистецтво розкриває аспекти реальності воєнного часу:
- Данило створює графічний щоденник, насичений деталями і гіркою експресією;
- Михайло збирає і реставрує уламки кришталю, символізуючи надію на відродження;
- Антон із любов’ю повертає до життя старовинні речі, зберігаючи сліди минулого;
- Нікіта швидкими мазками вугілля малює картини, що відображають радикальність і біль війни.
Множинність значень слова «блаженні»
Термін «блаженні» багатозначний і відображає сутність мистецької праці в умовах війни. З одного боку, це люди, які можуть здаватися віддаленими від буденності, зануреними у свої уявні світи, а з іншого — це ті, хто отримує особливий дар творити, поширювати внутрішній світ і давати підтримку іншим.
Режисер підкреслює важливість активності будь-якої форми під час війни, окрім колаборації: це — спротив проти насилля і руйнувань.
Пам’ять і шана героям
У квітні 2025 року трагічно зник безвісти Антон Гурін — військовослужбовець та один із персонажів фільму. Йому віддано повагу і вшанування пам’яті за відданість і мужність.
Цей матеріал підготовлений за підтримки Норвезького Гельсінського комітету та фінансований Норвезьким агентством з розвитку співробітництва (NORAD).
