Минуле — це не просто документи й дані, це насамперед про долі людей.

«Час збирати каміння»: Українська правда про Другу світову війну через долі її героїв

9 вересня у Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбувся особливий показ документальної стрічки «Час збирати каміння. Українці на полях битв Другої світової війни». Цей фільм представила ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України» і презентував він справжні історії українців — тих, хто воював проти нацизму у різних арміях, рухах опору і на різних фронтах.

Розвінчуючи пропаганду: повернення імен і голосів

Радянські, а тепер уже й російські міфи часто затьмарювали і приховували роль України у Другій світовій війні. Ці наративи звужували історію до «радянських солдат» без імен та облич, стирали унікальність і героїзм українців, позначаючи їх як «військовополонених» чи «остарбайтерів». Фільм повертає цим людям їхню індивідуальність та національну ідентичність, відновлюючи справжню частку України у європейській пам’яті війни.

«Це насамперед справа справедливості, адже ці люди вже не можуть говорити за себе. Тож ми робимо це замість них — їхні нащадки», — поділилася генеральна директорка ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України», креативна продюсерка фільму Юлія Бін.

Переосмислення історії війни для сучасного суспільства

Заступник директора музею Дмитро Гайнетдінов наголосив на важливості нового погляду на війну, який виходить за межі радянських кліше. Відомо, що приблизно 8 мільйонів українців брали участь у боротьбі проти нацизму, і тепер настав час визнати їхній внесок офіційно.

Педагог і доктор філософії Юрій Клімчук, один з героїв і консультантів фільму, зауважив:

• Це лише частина історій, які ще треба розказати;
• Історії цих героїв стають джерелом натхнення і патріотизму;
• Вони допомагають підтримувати боротьбу з ворогом і сьогодні.

Приклад боротьби за пам’ять: доля Георгія Вікторова

Юрій Клімчук поділився особистим досвідом, пов’язаним із втратою пам’яті про українського учасника французького Руху опору Георгія Вікторова:

1. У 1980-х рр. його родина вшанувала його могилу у Ліоні;
2. Він був удостоєний звання почесного громадянина, а сім’я — медалей;
3. Сьогодні ж напис на його могилі замінили на інше прізвище, і його сліди втрачені.

Це яскраве свідчення того, наскільки крихкою є пам’ять, яку потрібно цілеспрямовано відновлювати і захищати.

Про режисерський погляд та унікальність проєкту

Режисер Андрій Ступак розповів, як за час роботи над фільмом їхня команда відкрила для себе важливість особистих історій, що роблять історію живою та емоційною. Вони відійшли від сухих цифр і документів і зробили акцент на людях — носіях пам’яті.

У стрічці послідовно проявляються історії українців, які:

• вступили до Руху опору в Італії та Франції;
• служили у французькому Іноземному легіоні;
• потрапили на примусові роботи у Європі.

Кожна історія відновлює українську ідентичність та спростовує російські міфи про приналежність цих людей до «російських визволителів».

Професійна команда та їхній внесок

Основні учасники проєкту:

• Режисер — Андрій Ступак;
• Креативна продюсерка — Юлія Бін;
• Авторка сценарію — Анастасія Квітка-Ступак;
• Оператори-постановники — Володимир Овсюченко, Сергій Колесніков;
• Продюсери — Артем Вишневський, Євгеній Черниш, Сергій Кузьменко;
• Інші фахівці — звуковики, монтажер, дизайнер і журналісти.

Всі разом вони створили глибоку і емоційну картину, що переглядається із відкритим серцем.

Ідея фільму і мета проєкту

Юлія Бін зізналася, що задум фільму виник після перегляду іншої документальної роботи, в якій долі українців представили у негативному світлі. Це стало поштовхом розвивати правдиве розповідання про українців у світі, руйнуючи застарілі стереотипи.

Фільм позиціонується як урок історії для школярів Хмельниччини, який проводить Юрій Клімчук. Через архівні матеріали, свідчення родичів, музейні колекції і дослідження, стрічка дає змогу краще пізнати ці життєві історії і зберегти їх для наступних поколінь.

Актуальність історичної пам’яті

Незважаючи на війну, що триває сьогодні на українській землі, пам’ять про тих, хто віддав життя за свободу Європи, залишається вкрай важливою. Фільм завершується зворушливою розповіддю про Андреаса Галлоцці, військовослужбовця Інтернаціонального легіону Збройних сил України, який загинув у 2023 році.

Зустріч з командою та подальші плани

Після показу глядачі мали можливість поспілкуватися з творцями фільму. Юлія Бін окреслила основне завдання — повернути Україні власний голос у боротьбі з російськими дезінформаційними міфами.

Найголовніші моменти обговорення:

1. Роль медіа у формуванні правдивої історичної пам’яті;
2. Перешкоди та виклики під час роботи з архівами і пошуку інформації;
3. План показу стрічки на міжнародних фестивалях та власних платформах.

Цей проєкт — лише початок: у планах команда створити серію, яка розкриватиме історії українців у Норвегії, Польщі, Чехії та Німеччині.

Фото надані ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України»