Чому Україні потрібен єдиний координаційний центр для інформаційної політики щодо тимчасово окупованих територій
Питання роботи з тимчасово окупованими територіями (ТОТ) в Україні нині здається розпорошеним та неузгодженим. Після того, як у 2024 році було ліквідовано Міністерство з питань реінтеграції ТОТ, повноваження в цій сфері розподілилися між різними відомствами, що ускладнює координацію й ефективну комунікацію.
Розпорошенність відповідальності та наслідки
Сьогодні робота з ТОТ ведеться одночасно через кілька гілок влади:
- Міністерство національної єдності;
- Міністерство соціальної політики;
- Міністерство розвитку громад;
- Представництво Президента України в АР Крим;
- силові структури — СБУ, Головне управління розвідки, Сили спеціальних операцій.
Внаслідок такого розподілу відсутній єдиний центр ухвалення рішень, який би координував інформаційну політику, тож важко побачити загальну картину і адаптувати стратегію до постійних змін.
Відсутність цілісної інформаційної синергії
Володимир Лупацій, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості, підкреслює, що не лише державні структури, а й волонтерські й медійні ініціативи працюють фрагментарно та незалежно. Це призводить до втрати ефективності і можливостей для розробки комплексних рішень.
Він пропонує створити платформу, яка б допомогла об’єднати зусилля наступних учасників процесу:
- державні органи;
- громадянське суспільство;
- волонтерський рух.
Також важливо залучити міжнародних донорів, щоб підвищити увагу до проблематики ТОТ у глобальному контексті.
Неможливість відкладати роботу на майбутнє
Головний меседж від експертів: зволікати не можна. Інформаційну політику і комунікацію з мешканцями територій, що тимчасово під контролем окупантів, треба налагоджувати вже зараз, не чекаючи деокупації.
Думки інших експертів і представників влади
Альона Луньова, адвокаційна директорка Центру прав людини Zmina, додає, що хаотичність виникла через відсутність профільного органу. За її словами, інформаційна політика має бути частиною загальної державної стратегії, яку формує єдиний суб’єкт із компетенціями для координації всіх інших.
В ідеалі — це повинен бути центральний орган виконавчої влади, що:
- досліджує ситуацію на ТОТ;
- аналізує політику РФ і її вплив на мешканців;
- формує комплексні підходи до інформаційної взаємодії.
Євгенія Кравчук, народна депутатка та заступниця голови Комітету з гуманітарної та інформаційної політики, також наголошує на дефіциті інструментів для роботи з населенням ТОТ. Вона розповідає про спроби почати діалог у межах координаційної групи з питань ідентичності та заходи, заплановані на вересень, зокрема протидію російській пропаганді.
Міжвідомча співпраця і її виклики
Кравчук згадує про міжвідомчу робочу групу при РНБО, до якої входять спецслужби, що працюють над інформаційною стійкістю. Є й окремі ініціативи, такі як Представництво Президента України в АР Крим, але суцільної, системної структури, яка б займалася комплексною комунікацією з ТОТ, поки немає.
Чому важливо створити єдиний координаційний центр?
Відсутність чітко визначеного органу унеможливлює:
- ефективну комунікацію з мешканцями окупованих територій;
- систематичне отримання інформації та її аналіз;
- узгодженість державних, волонтерських та медійних проєктів;
- стратегічне планування і відповіді на змінні виклики.
Об’єднання ресурсів та знань допоможе не тільки посилити інформаційний фронт, але й побудувати довіру, формувати позитивний наратив та готувати ґрунт для майбутньої реінтеграції.
